Снігопад

Наразі Чорнобиль нерухомо валяється на матраці, а Хіро Протагоніст сидить, схрестивши ноги, на низенькому столику в ніппонському стилі, сконструйованому з вантажної палети і кількох шлакоблоків.

Коли сонце сідає, його червоне світло витісняє вогні численних неонових лоґо, вони сяють із франшизного ґетто, яке й оточує Само-Склад. Це світло, також відоме як лоґло, заливає темні закутки відсіку нездоровими, пересиченими барвами.

У Хіро шкіра кольору капучино і короткі шпичасті дреди. Зараз волосся займає на його голові не так багато місця, як раніше, але він ще молодий, не лисий, навіть не в процесі, а що волосся трохи відступило, то це лише підкреслює його високі вилиці. На ньому блискучі шори, які затуляють пів голови. На дужках окулярів — маленькі навушники, вставлені зараз у вуха. Навушники оснащені фільтрами шумів. Найкраще вони працюють зі сталими шумами, і коли через дорогу від складу на злітній смузі розганяються аеробуси, звук стишується до низького монотонного гудіння, але коли Віталій лабає на гітарі експериментальні соло, вухам Хіро все одно боляче.

Окуляри відкидають на його очі світлу димчасту паволоку і відображають викривлену ширококутну картинку яскраво освітленого бульвару, що тягнеться в нескінченну чорноту. Насправді бульвару не існує, це створений на комп’ютері образ уявного місця.

Під зображенням можна розгледіти східний розріз очей Хіро. Очі дісталися йому від матері, кореянки з Ніппонії, в усьому іншому він більше схожий на батька, африканця з Техасу, який потрапив туди до війська іще в часи, коли армія не розпалась на конкурентні організації типу «Система оборони генерала Джима» і «Глобальна служба безпеки адмірала Боба».

На вантажній палеті стоять чотири речі: пляшка дорогого пива з району затоки П’юджет, яке Хіро насправді не може собі дозволити; довгий меч, що ніппонською називається катана, і короткий, відомий як вакідзасі — батько Хіро розжився ними в Японії, коли Друга світова стала атомною, — і комп’ютер.

Комп’ютер — така собі чорна трикутна призма. Кабеля живлення в ньому немає, але є тоненька напівпрозора пластикова трубка, вставлена у роз’єм на задній панелі, вона зміїться палетою, підлогою і тягнеться до оптоволоконної розетки, нашвидкуруч вмонтованої в стіну над головою заснулого Чорнобиля. Всередині трубки — волосинка оптоволоконного кабеля. Кабель передає безліч інформації із комп’ютера Хіро в широкий світ і назад. Щоб відтворити цю інформацію на папері, потрібно, аби що кілька хвилин у їхнє відділення влітав вантажний 747-й[13], напакований телефонними довідниками та енциклопедіями.

Комп’ютер Хіро також не те щоб міг собі дозволити, але він йому конче необхідний. Це його робочий інструмент, у всесвітній спільноті хакерів Хіро має славу талановитого шибайголови. Ще п’ять років тому йому це здавалося романтичним, але у тьмяному світлі дорослого життя, яке людині у двадцять з хвостиком нагадує суботній вечір із перспективи недільного ранку, ясно видно: він розбитий і безробітний. А ще кілька тижнів тому його кар’єра доставлятора піци — єдина безглузда і безперспективна робота, яка йому насправді подобається, — зазнала краху. Звідтоді він значно більше уваги приділяв своїй другорядній, запасній роботі, якою займався про всяк випадок, — був позаштатником ЦРК, Центральної Розвідувальної Корпорації з Ленґлі, Вірджинія.

Робота проста — Хіро добуває інформацію. Це можуть бути плітки, відеозаписи, аудіозаписи, фрагменти комп’ютерного диска, ксерокопія документа. Це може бути навіть жарт про останню катастрофу, що набула розголосу.

Здобуте він завантажує у базу даних ЦРК — у Бібліотеку, колишню Бібліотеку Конґресу, тільки що ніхто її вже так не називає. Більшість не надто розуміє, що взагалі означає слово «конґрес».

Навіть поняття «бібліотека» розмивається. Колись це було місце, заповнене книжками, переважно старими. Потім там з’явилися відеокасети, аудіозаписи та журнали. Ще потім всю інформацію конвертували у зрозумілу комп’ютерам форму, яка, до речі, складається з одиниць і нулів. А що кількість інформації зростає, матеріали оновлюються, а методи пошуку в Бібліотеці стають дедалі вигадливішими, зрештою між Бібліотекою Конґресу і Центральною Розвідувальною Корпорацією зникла будь-яка суттєва відмінність. На щастя, це сталося саме тоді, коли уряд посипався, тож вони злились і викинули на ринок чималу кількість акцій.

Мільйони позаштатників ЦРК завантажують мільйони інших фрагментів водночас. Клієнти ЦРК, переважно великі корпорації та суверенітети, порпаються в бібліотеці, шукаючи корисну для себе інформацію, і якщо користуються чимось, що туди завантажив Хіро, Хіро отримує гроші.

Рік тому він завантажив повну чернетку кіносценарію, яку викрав із кошика для сміття одного агента з Бербанку, і пів дюжини студій забажали її подивитися. На гонорар із цього він жив і відпочивав шість місяців.

Відтоді настали кепські часи. Він починав усвідомлювати гірку правду про те, що дев’яносто дев’ять відсотків інформації з Бібліотеки взагалі ніхто ніколи не запитував.