Сокіл і Ластівка

Я здивувалася і ледь не запитала: «Навіщо це вам?» Однак вчасно згадала, що капітан Дезессар мріє про дворянство — про це розповідав арматор Лефевр. Та сама хвороба, на яку страждає мій зведений братик Мьонхле. Ніколи не могла зрозуміти бажання причепити до свого імені частку «фон» або «де», наче таким смішним робом можна дійсно зробитися шляхетнішим! Люди істинно шляхетні не потребують зовнішніх атрибутів гідності — вона знаходиться в їхній душі і невід'ємна від неї.

7 березня, вівторок

Десятий день плавання.

Вітер W слабкий. Хмарно. За добу пройдено 77 миль. Широта 40°11 ’ N

Сьогодні вивчала лікування проносів аліментарного і нервового походження. Виявляється, це дуже цікаво, особливо кривава діарея епідемічної ознаки. Ця страшна хвороба перетворила не одне судно на корабель-привид, населений мерцями.

Провела в кают-компанії, під час третьої вахти, перше заняття з капітаном. Вчила його користуватися виделкою, тримати столового ножа трьома пальцями, а також не плямкати і не хлюпати. Наука дається йому дуже важко, він весь спітнів. Найважче за все виявилося жувати з закритим ротом. Бідолаха бідкається, що від цього починає давитися.

Під час вечері він вразив офіцерів свіжонабутими манерами. Навіть Логан, який у нас у кают-компанії мав славу «тонкої штучки», не мав уявлення про серветки. Коли Дезессар поважно витер губи шматком білої тканини, за столом запанувала гробова тиша. Ще дивнішим для всіх виявилося, що капітан не відкушує прямо від окосту, а відрізає ножем тонкі шматки. Тепер і я можу їсти цивілізовано, не побоюючись викликати зневагу чи насмішку (хоч Кабан і обізвав мене «мавпою» за наслідування).

Дуже набрид «солоний кінь», яким на кораблі годують п’ять днів на тиждень. У суботу дають сушену тріску, і лише в неділю бульйон зі шматком свіжого м’яса. П’ють усі сидр або червоне вино. Коньяк або ром бережуть для особливих нагод. Утім, кажуть, що перед боєм для хоробрості кожному з членів екіпажу належиться так звана бойова порція.

8 березня, середа

Одинадцятий день плавання.

Вітер NW поривчастий. За добу пройшли 112 миль. Широта 39°24’ N

Медичного навчання сьогодні не було. Отець Астольф сказав, що мозку треба відпочивати, тим паче нині день святого Філемона. До навернення в християнство і страдницької загибелі в безодні вод Філемон був актором і великим цінителем прекрасної статі. На його честь у деяких народів прийнято в цей день виказувати жінкам знаки приязні та уваги.

Чесно кажучи, я радію перепочинку. За винятком години, яка пішла на те, щоб познайомити капітана з таємницями носовичка, я цілий день провела на палубі, вдихаючи запахи океану і думаючи про батька, якого, з Божої ласки, побачу всього за тиждень.

9 березня, четвер

Дванадцятий день плавання.

Вітер SW і S, Ясно. Опівдні повернули через фордевінд і лягли на S. Курс на мис Феншал.

Кровопускання робиться так. Спочатку до тіла прикладають скарифікатор. Натисканням пружини випускаєш дванадцять секаторів, які моментально і майже безболісно роблять розрізи. На місця розрізів ставляться підігріті банки для висмоктування надлишку крові. Після того, яка банки заповняться повністю, до половини або на чверть (залежно від стану пацієнта), їх треба зняти, зупинити кровотечу прикладанням тампона, змоченого у розчині ріжків, і заліпити ранки промитою шкірою риби. Спочатку отець Астольф змусив мене попрактикуватися на ньому самому, потім викликав боцмана Видру, який дуже любить лікуватися і нечутливий до болю. Тепер я знаю, що ця не надто важка операція мені під силу.

Той самий день, вечір.

Я збиралася пустити кров і капітану, колір фізіономії котрого свідчить про перенасиченість тіла гуморами, але в цей час марсовий матрос закричав: «Вітрило!»

Вдарив дзвін, всі метнулися по місцях. Скоро стало зрозуміло, що це англійський купець, трищогловий флейт. Ми кинулися переслідувати його.

У нас краща вітрильність і ми перебували на вітрі, тому, за словами Д, гонитва тривала недовго. Мені, щоправда, так не здалося. Знадобилося шість з половиною годин, щоб подолати жалюгідні півсотні кабельтових, які відділяли «Ластівку» від англійця. Спершу я була збуджена першою корсарською сутичкою, але потім занудьгувала. Та й не було ніякої сутички. Коли Кабан шмальнув з носової гармати» метнувши стовп води праворуч від флейта, купець зрозумів, що до темряви йому не дотягнути, і ліг у дрейф.

Д. і королівський писар вирушили оглянути здобич. Я причепилася за ними з цікавості і була присутньою під час перемовин із капітаном «Фортуни», брістольського судна, яке везло на Ямайку вантаж чавунних виливанців.