Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

А все завдяки тому, що між великим та другим пальцями є різні больові точки, пов’язані з внутрішніми органами та мозком. Якщо користуватися шльопанцями, ремінець на взутті стимулюватиме ці точки, що є своєрідним масажем під час ходьби.

Ходіть босоніж удома, а коли збираєтеся на вулицю, одягайте сандалі на ремінцях.

Спробуйте робити це у вихідні.

17. Видихайте глибоко

Як позбутися негативних емоцій

  Поліпшіть дихання, і ваше мислення також поліпшиться.

В японському слові «кокю», тобто дихання, ієрогліф «видих» передує ієрогліфу «вдих». Це означає, що людина спершу видихає, а вже потім вдихає.

Переведіть увагу на точку нижче пупка — енергетичний центр танден — і зробіть повільний видих. Щойно ви зробите глибокий видих, груди самі наповняться повітрям. Розслабте дихання, нехай видих змінює вдих. Оскільки цей процес повторюється, ви починаєте заспокоюватися. Тіло стає урівноваженішим і спокійнішим.

Якщо простіше, то дихання допоможе вам звільнитися від занепокоєння.

Грудне дихання неможливо контролювати. Воно породжує нетерпимість і починає ще більше пришвидшуватися. Вас несе по спіралі дратівливості та гніву.

Щойно вас підхоплює вихор негативних емоцій, як-от злість чи тривога, відразу переведіть увагу на черевне дихання.

Невдовзі ви відчуєте, як спадає напруження і яснішають думки.

18. Посидьте у дзадзен

Користь від сидіння й роздумів

  Люди не здатні до глибоких міркувань під час руху.

Під час навчання практики дзен найважливішу роль відіграє дзадзен. Без медитативної практики дзадзен і мови бути не може про дзен. Ми починаємо з дзадзен і дзадзен закінчуємо. Це, власне, і є дзен.

Слово «дзен» походить від санскритського слова «дх’яна», що означає «тихе споглядання».

А процес розмірковування виникає під час сидіння у тиші. Люди не здатні розмірковувати над чимось під час руху. У нас лише один розум, і, коли він зосереджений на русі, його важко залучити до глибокого осмислення.

Навіть якщо спробувати поміркувати над чимось під час прогулянки, думки зрештою зведуться до чогось практичнішого, як-от справи на роботі чи що приготувати на вечерю. Осмислити абсолютну істину світу або сенс життя під час руху навряд чи вдасться.

Для практики дзадзен ми займаємо відповідну позицію, потім переводимо увагу на дихання і врешті-решт заспокоюємо думки. Впоравшись із цими трьома кроками, розпочинаємо медитативну практику.

Спробуйте практикувати дзадзен: звільніть розум і дозвольте думкам приходити і йти собі далі.

19. Практикуйте стоячи

Дзенський спосіб не гаяти час у дорозі

  Простий спосіб мотивувати себе.

Для тих, хто працює не вдома, дорога на роботу може бути виснажливою.

Проте мені здається, що певна кількість часу, витраченого на дорогу, — корисна.

Уявіть, що ваш дім і офіс розташовані в одній будівлі. Ймовірно, подібна перспектива стане вам привабливою, адже дорога на роботу не забиратиме часу.

Як би там не було, а нам усім треба перемикати швидкість, а це може бути складно, коли ваша оселя є одночасно й офісом.

Уранці, збираючись на роботу, ви перебуваєте здебільшого у ролі батьків. Потім йдете до метро, їдете в тісному вагоні, а коли нарешті дістаєтеся офісу, «одягаєте» роль керівника. Тепер ви готові взятися до тяжкої праці, яку несе ще один день.

Дорога на роботу — це своєрідний місток між сімейним життям і робочим, де ми набуваємо зовсім іншого вигляду.

Якщо бажаєте посилити власну мотивацію, раджу спробувати «медитацію стоячи». Ви можете практикувати навіть у вагоні метро, тримаючись за поручень. Стоячи, переведіть увагу на центр нижче пупка — ваш танден — і практикуйте дзадзен. Це просто.

Незалежно від того, чи це дорога на роботу, чи кілька вільних хвилин упродовж дня, невеличка дзенська духовна практика може дати неабияку користь.

20. Не марнуйте час, переймаючись тим, що вам не під силу контролювати

Що означає стати духовно невагомим

  Мить, коли ви раптом губите себе.

Сидячи у дзадзен, необхідно облишити всі думки — так нам радять, проте, як показує практика, це складно.

Загалом під час медитації ви не заплющуєте очі. А оскільки бачите усе, що відбувається навколо, зрештою в думках крутиться то те, то інше, хоч би як ви намагалися відволікатися від цього. «О, он іде старший священник. Треба сісти рівніше…», або: «У мене вже заніміли ноги…», чи будь-що інше, що мелькає в голові.

Переважну протяжність часу це відбувається цілком природно. Та навіть коли кажете собі: «Не думай», це само собою вже означає «думати».

Під час удосконалення практики дзадзен настануть миті — хоча й короткі, — коли ваша голова буде порожньою. Ви зрозумієте, що ні про що не думаєте. Навіть перестанете відчувати себе. Саме про ці миті я розповідаю.