Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

Ваш розум стане ясним. Дріб’язок, який захаращує ваші думки, зникне. У вас раптом виникне відчуття, що ви потрапили у світ, чистий, як кришталь. Саме це я називаю стати духовно невагомим.

21. Навчіться «перемикати» режими

Збудуйте в голові ворота

  Важливе другорядне.

Перед входом до дзенського чи синтоїського храму завжди є кілька воріт — це великі червоні арки, що звуться торії.

Перш ніж потрапити до головної зали дзенського храму, необхідно пройти крізь троє воріт — головні ворота, центральні ворота й потрійні ворота, — які символізують шлях до просвітлення. Перед синтоїськими храмами також стоять троє воріт.

Навіщо вигадані ці додаткові споруди?

Це те, власне, що ми називаємо «важливим другорядним».

Ми вважаємо, що ворота, або торії, — це «духовні застави», які з’єднують два окремих світи. Проходячи крізь кожні ворота, ви наближаєтеся до світу чистоти, що в буддизмі ми звемо «священною землею».

От чому перед буддійськими храмами стоять торії. Проводячи межу між світами, ми допомагаємо вам усвідомити відстань між ними. Проходячи повз кожні ворота, ви ніби ступаєте на цю священну землю.

Поміркуйте над дорогою на роботу чи додому як про ось таке «важливе другорядне». Вона може подарувати час, щоб «перемкнутися» з домашньої обстановки на робочу. Це може видатися зайвим, проте насправді є необхідним.

22. Дихайте повільно

П’ятихвилинний «дзадзен у кріслі» під час обідньої перерви

  Щоб угамувати думки, спершу вирівняйтесь і заспокойте дихання.

Сидячи за столом, ви неминуче починаєте сутулитись і горбитися. Оскільки це положення є неприродним для тіла, ви втрачаєте концентрацію, дратуєтеся через дрібниці та втомлюєтеся.

Саме тому в мене є для вас духовна практика. Протягом п’яти хвилин під час обідньої перерви спробуйте практикувати дзадзен, сидячи на своєму стільці.

Головна мета дзадзен — гармонізувати вашу поставу, дихання й розум.

Спершу вирівняйтеся: голова та куприк повинні бути на одній лінії. Якщо поглянути збоку, ваш хребет мусить бути вигнутий як S-подібна крива, а між головою та куприком утворюється пряма.

Потім переведіть увагу на дихання. У стресових умовах на роботі ви можете вдихати сім чи вісім разів на хвилину. Зосередившись на диханні, ви цілком природно можете зменшити кількість вдихів до трьох-чотирьох на хвилину.

Щойно це вдасться зробити, розум сам заспокоїться.

Така практика спроможна підживити вашу голову й серце. Усе, що потрібно, — п’ятихвилинний «дзадзен у кріслі» протягом обідньої перерви.

23. Складіть руки

Заспокойте роздратований розум

  Значення «ґашо»: ліва рука — це ви, права — інші.

Бувають часи, коли ми складаємо руки й тихо молимося за когось або ж над чимось розмірковуємо. Раджу знаходити на це час не тільки тоді, коли ви приходите до могили чи святині, а й у звичайному житті.

Що таке «ґашо»? Права рука — будь-хто інший, окрім вас. Це може бути Будда, Господь, близька вам людина. Ліва ріка — це ви. «Ґашо» означає поєднання цих двох складових. Це прояв поваги до того, хто поруч із вами — приношення смирення.

Складаючи руки, ми посилюємо відчуття вдячності. Це закриває всі дороги суперечкам. Ви не можете на когось нападати, коли ваші руки складені, хіба не так? Слова пробачення, вимовлені зі складеними руками, заспокоюють злість і роздратування. Саме це означає «ґашо».

Спробуйте створити вдома місце, де ви зможете скласти руки разом. То не мусить бути вівтар чи місце поклоніння — це може бути опора чи закуток, де висітиме амулет або талісман, — місце, у якому ви можете звернутися з проханням і скласти руки. Як не дивно, ця коротенька практика неабияк заспокоює душу.

24. Знайдіть час побути на самоті

Перший крок до простого життя у стилі дзен

  Переваги «усамітнення в місті».

«Будиночок у горах» — спосіб життя, що ідеалізували японці. Його вважають найпривабливішим й іноді використовують, щоб зобразити життя, відокремлене від решти світу. Відомі ченці Сайґьо та Рьокан жили саме так — по-самітницьки.

Читати під спів пташок і шум води. Насолоджуватися саке, вдивляючись у відображення місяця у склянці. Спілкуватися з природою. Жити з вільним розумом, сприймати речі такими, якими вони є. Саме цей спосіб життя почали ідеалізувати.

Як написав у тринадцятому століття поет і чернець Камо-­но Тьомей у творі «Ходзьокі», будинок у горах — це усамітнене життя посеред гір. За переконаннями дзенських монахів, таке місце — ідеальне для духовної практики.

І хоча, як доводить реальність, це може бути досить складним, ми все одно прагнемо духу усамітнення.