Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

Перенісши концепцію гірського житла в сучасний світ, у гамір і метушню міста, чернець та відомий майстер чайної церемонії Сен-но Рікю вигадав ось такий вислів: «Усамітнення в місті». Це пояснює, чому чайні будинки завжди розташовані поодаль від головної будівлі.

Практикуйте концепцію «усамітнення в місті».

Місце, де ви можете відокремитися від інших, де можете побути на самоті. Місце на природі, де ваш мозок знову стане вільним. Кілька хвилин усамітнення спроможні освітити дорогу вперед.

25. Станьте ближчими з природою

Знайдіть щастя поруч із собою

  Створіть у думках сад.

Якось у рамках телевізійної програми я проводив урок для учнів початкової школи, під час якого запропонував дітям створити мініатюрний сад.

Спершу я попросив учнів знайти улюблений закуток у школі, а завітавши до нього, спробувати звільнити думки. Потім запропонував кожному зобразити своє розуміння природи в мініатюрному саду.

У ящику півтора на два фути вони мусили скласти композицію — яка їм була до вподоби — із землі, гальки, гілок та листя. І хоч я активно займаюся проектуванням садів, мушу визнати, що майстерність, з якою діти створили мініатюрні сади, справді чарувала.

Один учень зобразив воду, яка стікала у ставок, інший виклав по діагоналі гілки, щоб відобразити вітер, а третій гарував над тим, аби передати тінь… Ці діти, дні котрих забиті шкільними й додатковими заняттями, різноманітними курсами та гуртками, були повністю занурені у створення свого невеличкого саду. Вони провели чудовий час, спілкуючись із природою.

Спробуйте й собі доторкнутися до природи. Якщо ви побачили камінь, який лежить на землі, підніміть його й потримайте в руці. Якщо побачили квіти, котрі цвітуть на узбіччі, зупиніться і вдихніть їхній аромат.

А потім подумки створіть власний мініатюрний сад. Це заспокоїть вас.

26. Створіть на своєму балконі невеличкий сад

Невеличкий простір, щоб практикувати усвідомленість

  Розум можна вигострювати будь-де.

Ченці кажуть: «Під деревом, на вершині скелі». Ви сидите самі на вершині скелі або під деревом й у тиші практикуєте дзадзен. Ви стаєте єдиним цілим із природою. Ви не чіпляєтеся за думки, що виникають у вас, і медитуєте з чистим розумом. Це ідеальне місце для практики дзадзен.

Але знайти таке місце складно навіть буддійським ченцям. Саме тому біля дзенських монастирів ростуть сади.

Ми уявляємо далекі гори й подумки чуємо шум річки. Неосяжні простори можна вмістити в мініатюрну копію, створивши невеличкий сад, де у крихітному просторі буде відображена велич природи. Накопичена роками мудрість дзенських монахів віддзеркалюється в мистецтві дзенських садів.

Спробуйте створити сад у себе вдома. Якщо не маєте подвір’я, цілком згодиться балкон. Якщо у вас немає балкона, вистачить і підвіконня. Кілька вільних клаптиків — усе, що треба. На цьому просторі відображайте пейзаж власних думок.

Це — місце, куди може втекти ваш розум. Місце, де ви можете поглянути на свою сутність.

Можливо, воно стане вашим улюбленим місцем.

27. Шукайте захід сонця

Відчуйте вдячність за ще один прожитий день

  Знайдіть свої «сходинки заходу сонця».

У Янаці, історичній частині Токіо, є місце, відоме як «сходинки заходу сонця». Нічого незвичайного в тих сходинках немає, проте якщо опинитися там у потрібний час і поглянути на небо, перед вами відкриється захід сонця неймовірної краси.

Я не знаю походження назви, але якоїсь миті всі почали йменувати цю місцину саме так. Нині сюди навідуються багато людей, щоб помилуватися заходом сонця.

Певно, у світі є багато місць, схожих на це. Переконаний, у японському селі красу заходу сонця можна побачити посеред рисових полів. А в місті можна піднятися на дах будинку, де яскраво вимальовуються обриси призахідного сонця.

Їхати до Янаки не обов’язково, набагато простіше знайти місцини, які стануть вашими власними сходинками заходу сонця.

Що важливо — сісти й уважно вдивлятись, як сідає сонце. З настанням вечора знайдіть час і підведіть очі до неба. Відчуйте вдячність за ще один прожитий день. Ця мить зігріє вашу душу.

28. Не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні

Неможливо шкодувати про майбутнє

  Вчіться на останніх бажаннях ченців.

Наприкінці доби Едо (1603—1868) у місті Хаката на західному острові Кюсю жив відомий чернець і наставник Сенґай.

Перед смертю учні зібралися разом, щоб почути його останні бажання: «Я не відійду зі смертю», — мовив Сенґай, прагнучи пояснити, що не хоче помирати. Звісно ж, подібні слова не можуть бути останнім бажанням дзенського майстра, тому його учні підійшли ще ближче й перепитали наставника.

— Я все одно не відійду зі смертю, — відказав Сенґай.