Читаем Спостерігаючи за англійцями полностью

«Брайсон геть нічого не тямить. Зацикленість англійців на погоді не має нічого спільного із показовими виступами, як, наприклад, у випадку з англійськими селами, тут кульмінація, за великим рахунком, у відсутності кульмінації. Справа не так у самому природному феномені, як у його непевному характері — коли йдеться про Англію, то нема сумнівів, що погода там непередбачувана. Тропічних циклонів, може, і нема, але тут, на березі океану і на краю континенту, ніколи не знатимеш напевне, що отримаєш завтра»

Я ж переконалася, що помиляються обидва — і Брайсон, і Паксман. Розмови про погоду насправді зовсім не про погоду: англійські погодні теревені — це форма коду, що виник, аби допомогти нам подолати природну стриманість і таки почати розмову. Усі ж знають, скажімо, що «Гарно сьогодні, еге ж?», «Ох і холодно, правда?», «От затягло дощами!» та інші варіації на тему є не просто метеорологічним запитом. Це — ритуальне привітання, зачин розмови або ж «паузозаповнювач». Інакше кажучи, розмови про погоду — це форма «словесного вибирання бліх», такий собі еквівалент «соціального вичісування» у наших родичів приматів, які, будучи і так чистесенькими, можуть годинами вичісувати хутро один одному, а все для того, щоб зміцнити соціальні зв’язки.

Правила розмов про погоду 

Правило взаємності

Джеремі Паксману невтямки, чому «блондинка середнього віку», з якою він перетнувся навпроти Головної Метеорології у Бракнелі, каже: «Ох і холодно, правда?». Він списує цю ірраціональну поведінку на суто англійську «рису благоговіння перед природою». Насправді ж оце «Ох і холодно, авжеж?», як і те «Гарно сьогодні, еге ж?» та іже з ними, не що інше, як закодоване: «Я хочу з вами розмовляти, а ви?» — або, як на те пішло, звичайнісіньке: «Привіт». Бідолашна жінка просто намагалася зав’язати розмову з містером Паксманом. Не обов’язково якусь ґрунтовну бесіду, а просту — на знак взаємної уваги, щоб привітатися. За правилами йому слід було всього лиш відповісти: «Авжеж, холодно!» — чи щось на кшталт такої ні до чого не зобов’язуючої ритуальної відповіді, яка розкодовується як «Так, я з вами говоритиму / привітаюся». Не відповівши, Паксман переступив через правила етикету і дав ясно зрозуміти, що «ні, я з вами не розмовлятиму / не вітатимусь». (Однак, це незначний переступ, адже правила приватності та стриманості вищі за соціальні правила — розмови із незнайомцями не входять до категорії обов’язкових.)

Колись у нас був інший варіант відповіді, актуальний принаймні у певних соціальних сценаріях — чудове «Як ся маєте? / How do you do?». Однак, таке привітання (як би безглуздо це не звучало, але у відповідь потрібно повторити «How do you do?») тепер вважається застарілим і ним вже не можна порятуватися у непевній ситуації. Так само і «Гарно сьогодні, еге ж?» слід розглядати у тому ж ключі, а не сприймати буквально: «Як ся маєте?» — це не справжнє питання про стан здоров’я та справ, як і «Гарно сьогодні, еге ж?» — це не справжнє питання про погоду.

Оскільки на коментарі про погоду передбачається відповідь, то вони мають питальну форму (або ж інтонацію) — взаємність, однак, полягає у суті, а не в змісті. Будь-яка питальна ремарка про погоду годиться, щоб ініціювати процес, і будь-яке ствердне бурмотіння (навіть майже буквальне повторення, на зразок «Авжеж, холодно!») згодиться для відповіді. Англійські погодні балачки подекуди скидаються на читання молитов або ж на спілкування священика з прихожанами в церкві: «Боже, змилосердися над нами», — і відповідь: «Ісусе Христе, змилосердися над нами»; «Холодно, еге ж?» — і відповідь: «Авжеж, холодно!».

Це не завжди так очевидно, але усі англійські розмови про погоду мають виразну структуру та непомильний ритм, які дають підстави антропологам назвати їх «ритуальними». Вочевидь ці взаємні репліки — це свого роду «танцювальні па», продиктовані неписаними, але негласно прийнятими правилами.

Правило контексту

В загальному, це правило стосується контексту, в якому можна говорити про погоду. Інші дослідники стверджують, що англійці говорять про погоду постійно, що це національна одержимість та зацикленість. Проте, це твердження кульгає на обидві ноги: насправді є три доволі-таки різні ситуативні моделі для погодних балачок. Отож погодні розмови застосовуються:


• як звичайне привітання;

• для подолання холодку у розмовах на іншу тему;

• «за замовчуванням», як «паузозаповнювач» або ж «тема на заміну», коли розмова на іншу тему не клеїться чи раз у раз виникає незручна пауза.


Очевидно, що це правило передбачає чимало погодних розмов. Тому й збоку скидається на те, що на інші теми англійці не дуже то й говорять. Типова англійська бесіда може початися з «погодного привітання», далі буде дещиця «погодних балачок» для налагодження розмови, а потім, «за замовчуванням», — регулярні відступи про погоду. Тепер стає зрозуміло, чому іноземним, та подекуди й англійським, дослідникам здається, що ми зациклені на цій темі.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Семейный быт башкир.ХIХ-ХХ вв.
Семейный быт башкир.ХIХ-ХХ вв.

ББК 63.5Б 60Ответственный редактор доктор исторических наук Р.Г. КузеевРецензенты: кандидат исторических наук М.В.Мурзабулатов, кандидат филологических наук А.М.Сулейманов.Бикбулатов Н.В., Фатыхова Ф.Ф. Семейный быт башкир.Х1Х-ХХ вв.Ин-т истории, языка и литературы Башкир, науч, центра Урал, отд-ния АН СССР. - М.: Наука, 1991 - 189 стр. ISBN 5-02-010106-0На основе полевых материалов, литературных и архивных источников в книге исследуется традиционная семейная обрядность башкир, связанная с заключением брака, рождением, смертью, рассматривается порядок наследования и раздела семейного имущества в Х1Х-ХХ вв. Один из очерков посвящен преобразованиям в семейно-брачных отношениях и обрядности в современных условиях.Для этнографов, историков культуры, фольклористов.

Бикбулатов Н.В. Фатыхова Ф.Ф.

Документальная литература / Семейные отношения / История
Нет блага на войне
Нет блага на войне

«Тьмы низких истин мне дороже нас возвышающий обман…» Многие эпизоды Второй Мировой были описаны (или, напротив, преданы забвению) именно с этих позиций. С таким отношением к урокам трагического прошлого спорит известный историк Марк Солонин. В его новой книге речь идет именно о тех событиях, которые больше всего хотелось бы забыть: соучастии СССР в развязывании мировой войны, гибели сотен тысяч жителей блокадного Ленинграда, «Бабьем бунте» в Иванове 1941 года, бесчинствах Красной Армии на немецкой земле, преступлениях украинских фашистов…Автор не пытается описывать эти ужасы «добру и злу внимая равнодушно», но публицистическая страстность в изложении сочетается с неизменной документальной точностью фактов. Эта книга — для тех, кто не боится знать и думать, кто готов разделить со своей страной не только радость побед.

Марк Семёнович Солонин , Марк Солонин

История / Прочая документальная литература / Образование и наука / Документальное / Документальная литература