Спостерігаючи за англійцями

У цьому контексті «Моє» — це що завгодно: марка автомобіля, футбольна команда, політична партія, місце вакацій, сорт пива, філософська теорія. Об’єкт не має значення. Англійці можуть вивернути будь-яку розмову у гру «Моє краще за твоє». Одного разу я була свідком сорокавосьмихвилинної розмови «Моє краще за твоє» (і, так, я засікала час) на тему переваг гоління станком над голінням електричною бритвою. Винятками не є і «високоінтелектуальні» теми: недавні, досить тривалі, дебати про М. Фуко, що велися на сторінках Літературного Додатку до Таймс, крок у крок повторювали ту ж схему і послуговувалися тими ж ad hominem аргументами, що й баталії про методи гоління.

Правила гри такі: почніть із вихваляння «Моє» (це може бути бритва, «Манчестер Юнайтед», Фуко, німецькі автомобілі — та що завгодно) або ж киньте виклик — прямо чи легенько натякнувши — чужому «Моє», яке для суперника є за замовчуванням найкращим. Тезу завжди будуть оскаржувати і заперечувати, навіть якщо ваш суперник (чи суперники) подумки з вами згідні чи не мають ніяких раціональних контраргументів. Та навіть уявити складно, щоб під час фатичної чоловічої розмови на фразу: «Не розумію, чому взагалі купують японські автомобілі, якщо можна купити BMW?» — відреагують ствердно: «Так, і для мене це загадка». Та це немислимо! Це безпрецедентний переступ мачо-етикету!

Іноді чоловіки сперечаються на високих тонах, лаються і обзивають один одного, однак в основі гри «Моє краще за твоє» лежить приязний та дружелюбний настрій, обов’язково з підтекстовим гумором, — всі чудово розуміють, що відмінність у поглядах не варто сприймати занадто серйозно. Лайка, насмішки та підколювання дозволені, поза тим — очікувані, а от гримання дверима у пориві люті, як і вияв будь-яких інших справжніх емоцій, — ні. Вся суть гри — за допомогою демонстрації театрального гніву та удаваної люті показати суперникам, хто тут господар. Як би ви не дорожили річчю, командою, теорією чи улюбленим методом гоління — ні за яких обставин не можна виказувати свої справжні емоції. Надмірна серйозність — заборонена, надмірний запал — не личить чоловікам. Й те, й інше — дуже не по-англійськи і викличе у співрозмовників лише поблажливу насмішку. Дивлячись на назву, яку я придумала для гри, можна було б хибно припустити, що правилами дозволено хизуватися, але це не так, хизування також заборонене. Ви можете попід небеса вихваляти свою машину, бритву, політику чи літературну школу, можете до найменших деталей все перебрати, але нізащо не можна прямо вказувати, що у вас гарний смак, напрочуд розвинутий інтелект і здатність мислити, які допомогли от так гарно розумітися у всіх перевагах. Можна лише ненароком натякнути. Найменший натяк на самовеличання і самолюбування категорично засуджують. Виняток — лише у разі «самоіронії» і то такої очевидної, що виникає сумнів у жартівливості фрази.

Також всім зрозуміло, що переможців у грі немає. Ніхто ніколи не капітулює і не пристане на бік опонента. Учасники суперечки можуть просто знудитися або втомитися, змінити тему розмови або ж співчутливо кивнути в знак безпросвітної глупоти опонента.

Гра «Моє краще за твоє» — виключно чоловіча забава. Жінки не розуміють правила і час до часу псують гру намаганнями внести елемент здорового глузду. Також вони швидко починають нудьгувати від передбачуваності ритуалу і навіть можуть зробити несусвітню дурницю — запитати опонентів, чи не можуть вони просто погодитися або не погодитись один з одним. Такі втручання переважно ігнорують. Роздражненим жінкам не втямки, що в цих суперечках нема мови про раціональне вирішення питання, та й ніхто насправді не прагне нічого вирішувати. У цих дебатах більше спільного зі скандуванням футбольних фанатів: ніхто з фанів не сподівається, що противники погодяться з їхніми гаслами. (Не подумайте, що фатичне спілкування англійок — це «сама доброта». Запал до змагань у них явно не такий нестримний, як у чоловіків. Однак, я маю записи жіночих фатичних розмов, — переважно це молодь з різних соціальних прошарків, — які всуціль нашпиговані іронічними образами, а учасниці шанобливо звертаються одна до одної «сучка» та «курва».)

Приклади фатичних розмов — компліментообміну та «Моє краще за твоє» — спершу виглядають абсолютно різними і, мабуть, таки справді відображають глибинні відмінності між чоловіками та жінками. Розмежування за принципом конкуренція / співпраця стало темою зацікавлення не одного соціолінгвістичного дослідження. Та навіть не посилаючись на найновіші дослідження з «гендерних мовних» теорій, не залишається сумнівів, що чоловіки у фатичному спілкуванні більш схильні конкурувати один з одним, а жінки натомість вдаються до тактики співпраці та «допасовування».