Читаем Стихи Не Для Дам полностью

Холоп венчанного солдата,Ты стоишь лавров ГеростратаИль смерти немца Коцебу.А впрочем — мать твою ебу!

Мансурову

Мансуров, закадышный друг,Надень венок терновый,Вздохни — и рюмку выпей вдругЗа здравие Крыловой.Поверь, она верна тебе,Как девственница Ласси,Она покорствует судьбеИ госпоже Казасси.Но скоро счастливой рукойНабойку школы скинет,На бархат ляжет пред тобойИ ноженьки раздвинет.

На Аракчеева

Всей России притеснитель,Губернаторов мучительИ Совета он учитель,И царю он — друг и брат.Полон злобы, полон мести,Без ума, без чувств, без чести,Кто ж он? Преданный без лести,Бляди грошевой солдат.

На кн. А. Н. Голицына

Вот Хвостовой покровитель,Вот холопская душа,Просвещения губитель,Покровитель Бантыша!Напирайте, бога ради,На него со всех сторон!Не попробовать ли сзади?Там всего слабее он.

Нимфодоре Семеновой

Желал бы быть твоим, Семенова, покровом,Или собачкою постельною твоей,Или поручиком Барковым, —Ах он, поручик! ах, злодей!

* * *

Она тогда ко мне придет,Когда весь мир угомонится,Когда все доброе ложитсяИ все недоброе встает.

На К. Дембровского

Когда смотрюсь я в зеркала,То вижу, кажется, Эзопа,Но стань Дембровский у стекла,Так вдруг покажется там жопа.

Эпиграмма

Оставя честь судьбе на произвол,Давыдова, живая жертва фурий,От малых лет любила чуждый пол,И вдруг беда, казнит ее Меркурий;Раскаяться приходит ей пора,Она лежит, глаз пухнет понемногуВдруг лопнул он; что ж дама? — «Слава богу!Все к лучшему: вот новая дыра!»

* * *

Иной имел мою АглаюЗа свой мундир и черный ус,Другой за деньги — понимаю,Другой за то, что был француз,Клеон — умом ее стращая,Дамис — за то, что нежно пел.Скажи теперь, мой друг Аглая,За что твой муж тебя имел?

К Сабурову

Сабуров, ты оклеветалМои гусарские затеи,Как я с Кавериным гулял,Бранил Россию с Молостовым,С моим Чадаевым читал,Как, все заботы отклоня,Провел меж ими год я круглый,Но Зубов не прельстил меняСвоею задницею смуглой.

Анне Н. Вульф

Увы! напрасно деве гордойЯ предлагал свою любовь!Ни наша жизнь, ни наша кровьЕе души не тронет твердой.Слезами только буду сыт,Хоть сердце мне печаль расколет.Она на щепочку насрет,Но и понюхать не позволит.

Разговор Фотия с гр. Орловой

«Внимай, что я тебе вещаю:Я телом евнух, муж душой».—  Но что ж ты делаешь со мной?«Я тело в душу превращаю».

* * *

Накажи, святой угодник,Капитана Борозду,Разлюбил он, греховодник,Нашу матушку — пизду.

Две надписи к картинкам из «Онегина», приложенным к «Невскому альманаху»

I

Перейти на страницу:

Похожие книги

Марьина роща
Марьина роща

«Марьина роща» — первое крупное произведение журналиста. Материал для него автор начал собирать с 1930 года, со времени переезда на жительство в этот район. В этой повести-хронике читатель пусть не ищет среди героев своих знакомых или родственников. Как и во всяком художественном произведении, так и в этой книге, факты, события, персонажи обобщены, типизированы.Годы идут, одни люди уходят из жизни, другие меняются под влиянием обстоятельств… Ни им самим, ни их потомкам не всегда приятно вспоминать недоброе прошлое, в котором они участвовали не только как свидетели-современники. Поэтому все фамилии жителей Марьиной рощи, упоминаемых в книге, изменены, и редкие совпадения могут быть только случайными.

Василий Андреевич Жуковский , Евгений Васильевич Толкачев

Фантастика / Исторические любовные романы / Поэзия / Проза / Советская классическая проза / Ужасы и мистика
А листя падають...
А листя падають...

ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮПереді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву "А листя падають". Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО

Валентин Александрович Кудрицкий , Валентин Олександрович Кудрицкий , Валентин Олександрович Кудрицький

Поэзия / Юмористические стихи, басни / Юмор / Юмористические стихи / Стихи и поэзия / Поэзия