Таємниця Великого Сканера

— Не в цьому річ, Васло. Раз знайшли твої речі, отже, знають, що їх хтось залишив. Цілком можливо, що нас уже шукають.

— Це... як його... Звичайно, шукають! Ну... охоронця назад відправили?

— Твоя правда!

Рикпет сторожко озирнувся. Якщо не рахувати старенької бабці, яка відсапувалася віддалік, спираючись на сукуватий ціпок, поряд нікого не було. Бабуся дуже мало нагадувала детектива, і Рикпет махнув на неї рукою.

— Ми все-таки дурні! Цілком можливо, що за нами стежать, а ми цих нишпорок прямо на принцесу вивели! От недоумки!

* * *

Його Дигітальній Величності,

Директорові планети

пану Великому Сканеру

Доповідна записка

Пане Директоре планети!

Доповідаю Вам про наступне. Злочинці й підозрілі глюки, які вступили з ними в контакт у їдальні, про щось недовго розмовляли. Після чого ватажок на ймення Сидиром подав комусь умовний знак (почухав потиличну ділянку голови правою рукою) і пішов. Кому подавав знак ватажок — установити не вдалося. Оскільки агент у цей час був один, простежити, куди пішов вищезгаданий Сидиром, виявилося неможливим. Злочинна реалітка на ймення інформа в бесіді з іншими членами банди пообіцяла всім роздати гостру приправу на кшталт перцю, цілком імовірно, плекаючи якісь свої шкідницькі задуми та заміряючись на спільне здоров’я нації. Де вона збирається взяти таку кількість перцю, поки що не встановлено. Після недовгої розмови Васла, можливий ватажок прибулої банди, оскільки він говорить голосніше, довше та менш зрозуміло за інших, а також останній учасник банди, ймовірно Рикпет, теж кудись пішли. Агент вирушив за ними, залишивши решту бандиток без нагляду. Васла й Рикпет дійшли до стоянки спецтранспорту, де почали нишпорити в кущах, очевидно, розшукуючи залишений там одяг. При цьому Васла й Рикпет уживали незнайомі слова на кшталт «дурні», «недоумки» та інші. Одягу там, звісно, не було, бо ми його відправили вам згідно з отриманим приписом за номером 13-13/13. Буду постійно інформувати вас про все, що відбувається.

З цим залишаюся відданий вам,

Головний Чип Забугорної Долини.

* * *

Драйв і професор походжали неподалік від колодязя. Професор заклав руки за спину й ходив стежкою, міркуючи вголос, немовби читав лекцію студентам, а Драйв подумки радів з того, що ось такого мудрого прихильника отримала організація в особі цього літнього глюка.

— Так, безумовно, — говорив професор розміреним голосом, — магнітний захист непереборний. Перебороти його не можна, але треба шукати можливості, як його обійти.

— Обійти його неможливо, — сказав Драйв, — він тягнеться від узбережжя до узбережжя.

— А водою?

— І по воді, й під водою. Ми вже все випробували. Скільки наших друзів загинуло, коли вони потрапили в поле дії цього проклятого захисту! Не забувайте, особисто я вже перебуваю в Долині сьомий рік! Сім жахливо довгих виснажливих років! А за що — й сам не знаю. За ці роки ми все перепробували: й під водою, і над водою, і під землею... Усе марно! Вірите? Руки опускаються! Але ми не здаємося! Ми...

— А відімкнути захист пробували?

— Від чого відімкнути?

— Що генерує магнітне поле?

— Електричні котушки.

— Ось я й запитую, котушки пробували відімкнути?

— Але вони перебувають за лінією магнітного захисту. І електростанція, будь вона проклята, котра забезпечує ці котушки електричною енергією, теж за тією лінією! Охорони тут не так уже й багато, якщо порівняти з кількістю реалітів, але всі вони знають про марність повстання. Навіть якщо ми й переб’ємо всіх охоронців, однаково звідси не вийдемо: захист не дозволить, а нас просто по тому замордують голодом. Через це й кількість охорони не збільшують.

— Чи знаєте ви, від якої енергії працює електростанція?

— У якому сенсі? — перепитав Драйв.

— Енергія виробляється турбінами, які обертаються навколо своєї осі. їх може обертати енергія водоспаду, вітру чи стиснутої пари. Для того, щоб воду перетворити на пару, слід спалювати газ, вугілля, дерево, можна розщеплювати атом і з допомогою вивільненої за рахунок цього енергії нагрівати воду. Ось я й запитую, від якої енергії працює ця електрична станція?

Драйв знизав плечима.

— Якщо відверто, не знаю.

— Ось тобі й маєш... — здивувався професор, — стільки років сидиш тут, і не поцікавився таким простим питанням? Як же ви збиралися виводити станцію з ладу, якщо не знаєте, на чому вона працює?

Драйв ніяково посміхнувся.

— Та якось потреби не було. Однаково туди не добратися.

— Над цим я подумаю, а тобі перше завдання: довідатися, від якої енергії працює електростанція.

— Добре, шановний Сидироме. Я постараюся.

На тім і розійшлися. Професор заквапився назад до свого бараку. Біля входу на нього чекала Флоппі Ді. Вона розповіла, куди пішли Рикпет із Васлою і де на них треба чекати.

— А де Шаната? — поцікавився Сидиром.

— Вона з інформою, у бараці.

— Ану ж бо поклич її, будь ласка.

Флоппі Ді мовчки кивнула й зникла в бараці. Шаната дуже стомилася за цей довгий і важкий день. Вона зовсім уже засинала на одній подушці з інформою, коли Флоппі посмикала її за плече:

— Шанато, тебе просить вийти професор.