Тенета війни

ми гідні кращого, Пилипе, ми гідні справжнього життя, а не цього посміховиська!

Пилип не слухав.

Він виклав усе. Про ніч срібної клямри, про клітку, про тренування... Осавули слухали його незворушно. Олефір чекав смертного вироку, але знову не отримав його. Знову! Він спромігся викрити невелику мережу шпигунів Північного Альянсу за банківськими рахунками й переказами, що стало формальним приводом для помилування та переведення до контррозвідки.

Несподіване рішення пояснив осавула Немир Басюга під час зустрічі у непримітній будівлі у Буді, Вовчому місті, неофіційній столиці Сірого Ордену.

— Я взяв тебе, аби тримати ближче, брате, — повідомив Немир замість привітань.

— Контролювати, — сказав Пилип.

— Негайно накажу вбити, якщо даси привід, — кивнув Басюга. — Враховуючи твою цінність... Після сраної війни ми не можемо розкидатися людьми.

— Але я вбив чотирьох січовиків.

— Я знаю, скількох ти вбив, Варгане, — спохмурнів осавула. — Знаю, що ти віддав усі свої заощадження їхнім родинам. Знаю, що Звір намагався заволодіти тобою, але не зміг. Ти подужав його.

— Тимчасово. Колись він візьме гору. Я занадто небезпечний.

Ти занадто дурний.

— Тому за тобою слідкуватимуть... Але сьогодні ти не помреш. Не сперечайся.

— Дякую за дозвіл на життя, — тихо мовив Пилип.

— Твої вчинки свідчать про благородство, — зітхнув осавула. — Ти прийшов зізнаватися, хоча міг би змовчати чи відбрехатися. Ти заслужив повагу та довіру серед більшості Ради. Тебе помилували п'ятьма голосами проти двох.

Пилип стенув плечима. Він був огидний собі.

— Твій учитель вчинив неправильно. Сподіваюся, ти усвідомлюєш це, — Басюга постукав кулаком по столу. — З іншого боку, якби не війна, ти міг триматися й далі.

Пилип знову стенув плечима. Яка вже різниця, що могло трапитися?

— Я особисто видаватиму тобі завдання, — продовжив осавула. — Куратором буде Олекса Воропай, брат Джінджик. Для решти знайомців ти й досі працюєш серед скарбничих. Зрозуміло?

— Так.

— У мене більшість людей — приховані агенти на кшталт тебе. Особливість куреня, — Басюга глянув на кілька документів. — Грамота, відповідно, у тебе залишиться попередня.

Пилип укотре стенув плечима. Він кілька днів готувався до смерті та ще не усвідомив, що вирок відкладено на невизначений термін.

— Насправді я радий, що мене помилували, — сказав Пилип. — Я продовжуватиму служити Ордену, як присягався у день посвяти... Як служив усі роки, що ношу ці клямри.

— Радий це чути, — відповів Басюга. — Ти відважний та розумний лицар, брате. Я задоволений, що зумів забрати тебе до своїх лав. Панько протестував, але я був переконливішим. Підсумуємо розмову?

— Тепер працюю на вас — таємно. Для решти все по-старому. Мене вб'ють, коли я більше не зможу стримувати Звіра, — виснував Пилип.

— Хотів би я виправити «коли» на «якщо», — Немир зітхнув. — Але не буду. З поваги до твоєї мужності. Ще одне, перш ніж ти підеш...

— Слухаю.

— Раджу завершити романтичні стосунки з тією дівчиною. Заради її безпеки.

Авжеж, він знав про Майю.

— Я вже...

— Ні, — перебив Немир. — Не вдавати, що тебе вже не існує. А приїхати та особисто повідомити. При цьому мусиш зберегти її як свою інформаторку. Джерела у Таємній Варті дуже цінні.

— Таємна Варта? — здивувався Пилип. — До чого тут Майя?

— Вона почала працювати на них після початку війни. Певно, ваш роман надихнув її. Не знав?

— Майя не мала нагоди розповісти.

— Доклади зусиль, аби розбите серце не стало завадою для дружнього обміну відомостями, — цинічно завершив Басюга. — Вважай це першим дорученням.

— Слухаюся.

— І не здумай розповісти їй про Звіра. Чуєш? Вона працює на Варту. Якщо вони дізнаються про тебе... Не смій згадувати про Звіра!

Так Пилип став контррозвідником.

Олекса Воропай, який супроводжував його кілька місяців, навчив багатьох нових речей: методи викриття чужоземних шпигунів; стеження, шантаж, тортури, вбивства і перевербовка; найболючіші точки людського тіла та найефективніші методи допиту в польових умовах; рецепти виготовлення смертельних отрут, сонного зілля і пігулок, що спричиняють неконтрольовану діарею; а також дав чимало інших корисних знань.

Пилип знав, що Воропай, названий Басюгою «куратором», уб'є його за першого ж неконтрольованого обернення чи натяку на нього. Але Звір тим часом принишк,

бо я твоя частина, розумнику,

знав, коли варто зачаїтися.

Затим Воропай став їздити у власних справах і навідувався зрідка — наприклад, перевірити виконане завдання. Олекса щиро намагався потоваришувати з Пилипом, але то було марно: важко приятелювати зі своїм майбутнім катом.

Олефір відкладав побачення з Майєю, як тільки міг. Не уявляв, що їй сказати. Вперше їхав без жодного плану, сповнений лише болю.

Вона не повірила власним очам. Кинулася з обіймами, плакала, питала, куди він зник, бо його не було понад рік, вона думала, що...

— Я тепер у Таємній Варті, — шепотіла радісно. — Ніхто вже не подумає на мене, що я прихована агентка, уявляєш, тепер...

— Ми не можемо бути разом, — вичавив Пилип.