Теплі полярні ночі

Страв завжди було дванадцять, як апостолів. Першою їли кутю, обрядову кашу з лущених пшеничних зерен, перемішаних із меленим маковим насінням, медом, родзинками й горіхами; за нею — прозорий червоний, як вино, борщ, який подавали з вушками — маленькими вареничками з грибами; надіваний короп; три види вареників, які ми звали пирогами — із товченою картоплею зі смаженою цибулею та із солодкою і квашеною капустою; терчаники — великі оладки з натертої картоплі, також із товченою картоплею та смаженою цибулею всередині; голубці з гречкою; квашена капуста з горохом; суш — компот з чорносливу, яблучної та грушевої сушки; медівник — медовий коржик і, нарешті, маківник — рулет з маком. Ані молоко, ані молочні продукти до столу не дозволялися, й усі вареники подавали з грибним соусом. На стіл під скатертину клали шар сіна, і тарілки нагадували птахів у гніздах. Для тих, хто не міг узяти участі у вечері, готували вільний стілець і накривали окреме місце, і під час вечері їжі потроху підкладали на тарілку. На стільчику в кутку стояв великий сніп пшениці — дідух.

Колядували?

Усі співали колядок під час їжі й опісля. Пізніше колядники, зазвичай молоді хлопці та дівчата зі звіздою, великою червоною, жовтою або золотою паперовою зіркою із запаленою всередині свічкою на кінці довгої палиці, заходили та співали одну-дві колядки. Їх винагороджували грішми, яблуками, горіхами або цукерками.

Що відбувалося опівночі?

Опівночі річки сповнювалися вина й домашня худоба розмовляла людськими голосами з ґаздою, якщо він вчасно заходив у стайню.

Ялинка?

Ми ставили ялинку й самі її прикрашали — ланцюжками зі смужок червоного, жовтого та золотистого паперу, склеєних і зчеплених кільцем, волоськими горіхами та яблуками, цукерками в обгортках, нанизаними на петлю з нитки, цілими яєчними шкарлупами з видутими білком і жовтком, на яких було намальовано янголів та інші фігурки, зірками та янголами із соломи тощо.

І все це довершувалося баньками, кульками з різнокольорового скла — золотавого, сріблястого, червоного й синього, — придбаними в місті; маленькими свічками в металевих патронах, що кріпилися до гілок; бенгальськими вогнями на довгих дротинках, які обкручували навколо гілки, щоб вони стояли вертикально або звисали донизу. Свічки горіли доволі довго, а вогні — лише кілька секунд, вивергаючи густу зливу іскор, як фонтани, що викидають бризки сліпучого білого світла. Потрапляючи на шкіру, іскри зовсім не пекли, що вражало, і я часто відчував спокусу, щоб вони впали мені на язик, бо хотів дізнатися, які вони на смак, але так і не наважився спробувати, побоюючись, що можу осліпнути, якщо жаринка потрапить в око.

Були подарунки?

Ми знаходили наші подарунки під подушками ввечері перед днем святого Миколая. Прекрасно, коли прокидаєшся серед ночі й чуєш шарудіння обгортки під подушкою або біля неї. Однак до ранку мені не дозволяли розгортати подарунки, і, попри збудження, я швидко засинав, знаючи, що вони поруч, в надійному місці.

На Різдво, повернувшись із церкви, ми шукали гроші й горіхи, заховані в соломі, розкиданій на кухонній підлозі.

2

Ти ходив до школи?

Я закінчив перший клас до переїзду в рідне місто батьків і відразу пішов у другий, коли ми опинилися в місті.

Школа розташувалася на пагорбі на іншому боці міста, і я щоранку ходив туди довгим шляхом крізь центр міста або коротшим околицею. Останній мені подобався передусім тому, що треба було пройти під віадуком, де я бачив, як арки повторюються, наче луна в обох напрямках, поступово маліючи.

Шлях крізь місто теж був гарний, бо я міг проходити через головну площу, оточену будинками з арками на першому поверсі, де можна було заховатися під час дощу і вдихати запах свіжих булочок і хліба з тамтешніх пекарень. За кепської погоди ця дорога була кращою, особливо взимку, коли всю ніч ішов сніг, який тут розчищали. На іншому шляху сніг прибирали доволі довго.

Тобі подобалася школа?

Я любив школу й засмучувався, коли вона зачинялася на свята чи з іншої причини чи навіть наприкінці шкільного року перед літніми вакаціями. Пам’ятаю, як одного разу я йшов і плакав, повертаючись зі школи після церемонії закриття, сумний від перспективи не бачитися з однокласниками цілий день і не займатися чимось разом, як-от: відвідувати уроки, виконувати гімнастичні вправи, співати, ставити вистави, грати на перервах тощо. Але влітку про школу я швидко забував, бо тоді мав багато інших чудових занять.

Ти був неслухом?

У школі я був для вчителів справжнім лихом, не сидів спокійно ані хвилинки, відповідав на запитання, які ставили іншим учням, якщо ті на них не відповідали, і сперечався з учителями про те, що, як на мене, знав краще.

Однак мене лише зрідка карали, бо мама вчителювала, а татова посада в місті передбачала відповідальність, зокрема і за школи.

Ти робив домашнє завдання?