Теплий сніг

Марта мимоволі поглянула на небо, зойкнула і підхопилась на рівні ноги. Величезна, розбухла Каріатида, мінячись всіма кольорами веселки, уже піднялася з-за обрію. У наметі знову загув бас Казимира, але Марта, подолавши свою цікавість, бігцем кинулася до “диліжанса”. До підйому треба було встигнути приготувати сніданок, провести щоденний біотехогляд і перевірити енергозаряд обох “мюнхаузенів”.

Зі сніданком Марта, несподівано для себе, впоралась досить швидко. Вона викотила з “диліжанса” бувалу в бувальцях похідну кухню і ввела в неї програму комплексного сніданку - на складання оригінальної програми із чимось новеньким просто не залишалось часу, та й якість нестандартних страв, виготовлених похідною кухнею, завжди була далека від ідеалу. Як і слід було чекати, цей капосний ящик, виправдовуючи найгірші сподівання, ввімкнувся не відразу, і Марта спочатку добряче трусонула його, а потім спересердя вдарила кулаком по панелі. На її превеликий подив, похідна кухня відразу ж ожила, зайвий раз підтверджуючи, що для чудес біоелектроніки застосування фізичної сили іноді навіть корисне. Особливо, якщо мало тямиш у цій машинерії.

Із “мюнхаузенами” було складніше. І хоча Марта розбиралась у їхній будові ще менше, ніж у будові похідної кухні, застосувати і тут “кулачний ефект” не наважилася. На щастя, біотехогляд становив досить просту процедуру, єдиною неполадкою, над якою їй довелося довгенько-таки поморочитися, був капризний біоблок терморегулювання обшивки першого “мюнхаузена”. Врешті-решт їй вдалося відрегулювати настроювання біоблока і звести розходження з контрольними замірами до мінімуму.

Скінчивши біотехогляд, Марта вилізла із черева “мюнхаузена” і потяглася, випростовуючи спину. “Здається, встигла”, - задоволено подумала вона, мружачись від сонця. І раптом здригнулась - по табору прокотився сигнал підйому і відразу ж, автоматично ввімкнувшись, оглушливо загримотів запис першого концерту Косташена.

“Кралекові жарти”, - усміхнулась Марта. - Ну, стривай же!”

- Підйом! - весело загукала вона й, розігнавшись, стрибнула на намет, цілячи в те місце, де мав звичку спати Кралек. У наметі хтось придушено зойкнув.

- Кому там робити нічого? - сиплим спросоння голосом запитав Кралек.

- Підйом! - знову гукнула Марта і розреготалась.

З намету, тримаючись руками за ребра, виліз Кралек. Він охнув і присів, упираючись долонями в сніг.

- Так і ребра потрощити можна, - пожалівся він.

- Це через амортизаційні перебірки? - ущипливо зауважила Марта. - Бідолашко, який-бо ти кволий!

Кралек повільно повернувся і глянув на неї спідлоба.

- Гаразд, - мовив він. - Порахувались за концерт.

Із наметів почали поступово вилазити члени експедиційного загону. Останнім вийшов Казимир, невиспаний, зі змарнілим обличчям і червоними очима. На відміну від інших, був уже вдягнений і складалося враження, що спати він і не лягав.

- Хто це в нас тут такий естет? - невдоволено мовив він і, затуляючись рукою від сонця, рішуче рушив до “диліжанса”.

- Крутити зранку серйозну крелофоніку - просто блюзнірство, - кинув він, проходячи повз Марту.

Марта пирхнула.

- Доброго ранку! - гукнула вона в спину Казимиру.

Той щось нерозбірливо мугикнув, підійшов до “диліжанса” і вимкнув запис.

Поки члени експедиційного загону були зайняті ранковим моціоном, Марта простелила похідний килимок, виростила обідній стіл і почала сервірувати його. Вона ще не встигла повністю накрити на стіл, коли до неї, стрибаючи на одній нозі й намагаючись на ходу вдягти комбінезон, наблизився Кралек.

- Що в нас сьогодні на снідання? - спитав і, упоравшись нарешті зі своїм комбінезоном, поліз пальцями в салатницю.

- Ото нахаба! - ляснула його по руці Марта. - Наче дитина мала!

- Знову стандартний сніданок, - вередливо скривився Кралек, облизуючи пальці.

- Зате їстівний, на відміну від твоєї вчорашньої вечері!

Ззаду підійшли Боруся й Нікола і образливо зареготали.

- Та що ви тямите в шашликах із перцем! - тоном несправедливо скривдженого виголосив Кралек, прибравши велично-театральну позу.

- У перці з шашликами, - виправила Боруся, сідаючи в крісло. - По-моєму, твою вчорашню вечерю можна розглядати лише як диверсію або саботаж. Яке з цих двох визначень ти обереш для занесення до експедиційного журналу?

- Саботаж, - зітхнув Кралек. - Саботаж експедиційною партією гурманської вечері і мистецтва днювального.

- Сідай, гурмане, - наказала Марта. - А то я тебе потім не пущу за спільний стіл, вирощу окремий і подам учорашні шашлики. Вони ще залишились.

- Здаюся, - Кралек умить опинився за столом. Усі розсміялися.

- Доброго ранку, - до столу підійшла Наташа, на ходу стріпуючи вологим волоссям. - Що за сміх?

Вона кинула швидкий погляд на стіл, вихопила пальцями з тарілки сардинку і відправила її до рота.

- Угум... Сьогодні їсти можна.

Вибухнув гомеричний регіт.

- І ти, Бруте! - простогнав Кралек.

Наташа сіла до столу й почала накладати собі на тарілку смажену картоплю.

Останнім підійшов Казимир і мовчки сів поряд з Ніколою. Так само мовчки підчепив виделкою листок салату й поклав собі на тарілку.