Трохи відчайдушної слави

Але Ісо вже вивів їх у відкритий зал, який мав таку ж якість надзвичайної відстані, втиснутої у крихітний простір, як і зруйнована контрольна камера вузла Мудрості на Хризотеміді. У центрі залу був водяний простір, який рухався брижами під дотиком вітру, якого Кіра не відчувала. Зі стелі, високо вгорі, звисала частина гігантського тіньового двигуна, оповита власним зеленуватим світлом, яка випускала м’які імпульси, так що вся кімната, здавалося, пульсує в такт з його серцебиттям. Навколо двигуна, наче карта зірок, сяяв складний механізм серця Мудрості.

Навколо водного басейну в повітрі мерехтіли вогні елементів керування маджо, їх було так багато, що здавалося неможливим, щоб хтось міг їх усіх зрозуміти, не кажучи вже про те, щоб ними керувати.

І чоловік, який був там, справді їх ігнорував. Натомість він сидів біля води, згорнувшись калачиком, підклавши ліву ногу під планшет, над якому працював, збалансувавши його на стопі та коліні. Його руде волосся було коротке й кучеряве. Його окуляри були в металевій оправі. Його форменний піджак лежав зім’ятим вузлом за кілька футів від нього, один з рукавів був у воді.

Кіра чекала адмірала Джоле. Вона була готова до нього через всі спогади, які були пов’язані з ним.

«Я думала, ти сказав, що не зміг знайти Аві в цій реальності», — тихо сказала вона.

Вона могла би кричати. Юнак не підняв очей. Над чим би він не працював, це було його всесвітом.

Ісо сказав: «Я знайшов тебе лише завдяки низці випадковостей».

«А це черговий збіг?»

«Яка різниця між збігом обставин і діями Мудрості?» сказав Ісо.

«Але Мудрість зламана», — сказала Кіра. — Ти сказав, що Леру її зламав.

«О, привіт», — сказав молодий чоловік біля води, нарешті піднявши очі з легким подивом. «Ніхто з вас ще не надіслав повідомлення адміралу? Здається, я знаю, куди поділася решта його команди, але, напевне, краще відправити за ними корабель, ніж намагатися повернути їх назад тіньовим стрибком. Надто далека мішень».

— Ти серйозно? — запитала Кіра.

«Майже ні», — сказав він, усміхаючись. Його усмішка була легкою, без однобокої зверхності, до якої вона звикла. «Якщо повідомлення на «Тріумфаліс» ще не переслали, можете додати, що я закінчив ремонтувати деформатор реальності для адмірала Джоле, і я хотів би справді великий бонус наприкінці року».

«Геній у кожній реальності», — сказав Ісо. «Привіт, Авіценна».

«Класне ім’я», — сказав Аві. «Але не моє. Вчений одинадцятого століття, так? Ібн Сіна». Він оглянув Ісо з ніг до голови. «Гей, a ти маджо зі. Ви давно втрачений спадкоємець космічного престолу? Хтось колись казав мені про це». Він перевів погляд на Кіру і Магі. «А ви, хлопці, не в уніформі, тож я так розумію, що хтось раптом став заручником?»

«Ти не виглядаєш стурбованим», — сказав Магі.

«Я щойно відремонтував довбану Мудрість», — сказав не-Авіценна, сліпуче всміхаючись йому. «Я майстер божевільних інопланетних технологій. Кого це хвилює?»

 

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

МУДРІСТЬ

Кіра зі спалахом обурення побачила, що Магі так само слабкий до посмішки Аві у цьому всесвіті. Що було абсурдно, тому що ці двоє ніколи раніше навіть не зустрічалися, але усмішка не-Аві була свідомою, а Магі, що було неймовірно, почервонів. Кіра різко штовхнула його в бік.

«Що?» — сказав Магі, а потім додав: — Ти не заручник. Можеш іти, куди хочеш».

«О, я нікуди не піду», — сказав не-Аві. «Це найкрутіша річ, над якою я коли-небудь працював, ви не можете висмикнути мене з цього місця ломом».

«Як тебе звати?» запитав Магі.

— Магі, — попередила Кіра. Її обурення швидко перетворювалося на невимовне збентеження.

«Гадаю, я можу лише лише повторити тобі свій серійний номер», — весело сказав не-Аві. «Але я забув його. Так шкода. Я хотів би запитати вас про ваші імена, але зі, на мою думку, має бути Ісо — чи не так? Останній Принц мудрості? Розумієте, я пам’ятаю лише важливе, і я називатиму вас, хлопці, Гун Один і Гун Два. Гей, можна відправити вас усіх на ту безлюдну планету? Давайте подивимось».

Кіра відреагувала швидко. Вона кинулася через кімнату, щоб збити планшет з його ненадійної стійки на коліні Аві. Пристрій впав у воду з тихим плеском. Аві — якщо він не збирався називати їм своє ім’я, тоді до біса, Кіра знала його як Аві, і він був Аві — просто м’яко подивився на неї. «Привіт, Гун Два», — сказав він. «Це було швидко. Крім того, це було моє».

— Замовкни, — сказала Кіра.

«Мені часто так говорять, і я ніколи не вважаю, що це виправдано», — сказав Аві. «Ти величезна. Ви тренуєтеся?» Він подивився на Магі. «Ти тренуєшся, Гун Один? Насправді мені байдужа ваша відповідь, це радше ввічливість. Я не хотів нікого залишати осторонь. Гей, принц Ісо, розкажи нам про свій режим фізичних вправ. Давайте проведемо міжвидовий культурний обмін». Він зарухався зі свого згорнутого калачиком положення біля води й підвівся на ноги. Кіра подивилася на нього зі збентеженим почуттям. Він все одно був нижчий за неї, але підходив їй до носа. Аві в її всесвіті заледве досягав її підборіддя.