Трохи відчайдушної слави

Вона захиталася.

— … племінне поголів’я, — тихо закінчила Лізабель.

«Що тобі призначили?» — запитала Кіра. «Всім вам».

Вони обійшли коло. Жанна таки отримала Ферокс. Віка буде системником, а не Сонтрекер — це мало сенс, вона була найрозумнішою, і для переобладнання Віктрікса знадобилися б усі руки. Арті пішла до Скіфіки.

Лізабель, Дзен і Клео були призначені до дитячої кімнати.

Кіра міцно стиснула губи. Холодний голос, який був її власним, сказав: Ти дуже зла. Вона ніколи раніше не відчувала такого гніву. Краї її зору стали блискуче гострими.

“До біса це”, - сказала вона. «До біса все це».

«О, великі слова», — сказала Клео здавленим голосом. Тепер, коли вона більше не вдавала, що сердиться, вона плакала бридкими сльозами. «Що ти збираєшся робити, Валькірі? протестувати? Проти Джоле? Проти командування? Кому ти хочеш пожалітися? Нікого це не хвилює! Кожній людині наплювати на те, що з нами відбувається, незалежно від того, що ми робимо, незалежно від того, як ми стараємося чи наскільки ми хороші — ви це розумієте? Ви нарешті це зрозуміли?»

— Я розумію, Клео, — сказала Кіра. «Я не збираюся протестувати».

Вона подивилася на них: на свою групу, на своїх сестер, на своїх Горобців.

«Мені потрібна ваша допомога», — сказала вона. «Всіх вас».

«Це середина нічного циклу, Валькірі», — сказав Аві. «Якщо хтось побачить, що ти тиняєшся біля аркади…»

«Мені байдуже, як і тобі, інакше тебе б тут не було», — сказала Кіра. «Слухай…»

«Спочатку я. У мене є ідея, як передати повідомлення на Хризотеміду. Ви, мабуть, не чули, але патруль захопив корабель з прибульцем на борту — він маленький, але здатний стрибати. Мені потрібно бути на Віктріксі, щоб здійснити диверсію, навіть я не можу зробити це віддалено. Але якщо ви з Магнусом звільните в’язня, щоб він полетів разом з вами…

«Ти сказав, що ти не хоробрий», — сказала Кіра.

«Я ні», — сказав Аві. «Я цим страшенно наляканий. Але…”

«Це не має значення», — сказала Кіра. «Ми не саботуємо Віктрікс».

«Ти передумала? Що трапилося, Валькірі? Командування піднімає настрій?» Аві вишкірив на неї зуби. Звичайно, він вже знав про її призначення. Він, напевне, покопався в файлах, щоб подивитися.

— Ні, — сказала Кіра. «Але корабель прибульця занадто малий».

«Він достатньо великий, щоб перенести повідомлення», — сказав Аві. «Я придумав спосіб витягнути твого брата з цієї лайнової діри і врятувати твоє життя, Валькірі. Візьміть це. Ти не придумаєш нічого кращого, бо якби було щось краще, я б це першим помітив».

Кіра посміхнулася йому. Аві відсахнувся. «Що таке, до біса, — сказав він.

«Ми не збираємося диверсувати «Віктрікс», — сказала Кіра. У її пам’яті постала картина: нещасливе коло Горобців, Клео все ще в сльозах, усі вони дивляться на неї, коли вона нарешті сказала те, що мала сказати вперше: я нікого з вас не покину.

«Ні?» запитав Аві.

— Ні, — сказала Кіра. «Ми збираємося його викрасти».

 

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ

КОМАНДА

Кіра йшла пружним кроком. Командний знак — коло Землі — яскраво сяяв на її комірі.

Аві намагався відмовити її від цього. Занадто ризиковано, Валькірі, сказав він. Який взагалі сенс? І Кіра сказала йому з того холодного місця, в якому не допускаються компроміси: це не підлягає обговоренню.

Двоє солдатів Віктрікса чергували біля камери. Аві бурчав, але змінив список чергування, тож одним з них був Магі, щойно призначений. Інший був старшим чоловіком, якого Кіра не знала. Вона привіталася з ним; він неохоче відсалютував у відповідь, дивлячись на її комір. Те, що майже підліток була надто просунута, не робило її популярною.

«Повідомлення для вас», — сказала Кіра і протягнула тонкий лист. Чоловік взяв його, прочитав, скривився — це був перевід до робочої бригади двома поверхами вище, яка виконувала важку роботу для команди системників, які наглядали за переобладнанням Віктрікса. Комусь, кому це буде цікаво, знадобилося би багато часу, переглядаючи розклад на день, щоб помітити, що він з’явився нізвідки і ніхто його не підписав. Проект переобладнання дредноутів перевернув усі звичні ротації та графіки Геї. Тепер усі просто ігнорували дзвоники зміни. Магі був призначений на цей сторожовий пост протягом чотирьох ротацій поспіль, починаючи з цієї, і ніде цього не було зафіксовано.

Щось буркнувши та ще неохайніше віддавши честь, солдат пішов. Кіра і Магі почекали, поки його кроки затихнуть. Магі спостеріг, як він повертає за ріг, а потім подивився на Кіру і власноруч віддав їй точне, саркастичне привітання.

«Поки що не розслабляйся», — сказала Кіра.

«Я виглядаю розслабленим?» здивувався Магі.

Насправді він виглядав непогано, плечі у його військово-морській уніформі, світле волосся, яскраве на тлі мороку брига, наче картина того, яким мав бути солдат людства. Кіра штовхнула його ліктем, коли проходила повз.

У камері, де тримали полоненого маджо, було жваво і гуло від звуків по всьому кораблю. Кіра пробурмотіла: “Аві”.

У навушник Аві відповів: «Я все ще не впевнений в цьому, безстрашний лідер».

Він перейняв безстрашного лідера від Клео. Минуло лише кілька днів, а Кіра уже глибоко шкодувала, що познайомила їх.