Читаем Цукровик полностью

Цукровик

сонце зійдеале не зігрієне завадить тобіокруглістю власногопеклаі знову стане цікавоспостерігатияк нутро лівоговипльовує гарячем'ясов нетрі правого

«ніхто не зрозумів...»

ніхто не зрозумівзвідки взялася водачи то сорокаденний дощнескінченнийчи річка з назвою птахарозлиласьнародивши нових річоквуличних пташенятпохилі дахиначе ковзанки мокрінажаханий людхилить міцні антенивідчуває близькістьвеликоїрозбурханої рідинитечіязабирає найслабшихвідносить тіла та машинистовпи та сміттєві бакидалекодо самого центру містаі водистають червонимита терпкимивід розтовченогопереспілоговинограду

«я розкажу тобі...»

я розкажу тобіяк мені вдаєтьсявсе бачитизорові нерви зірокспускаютьсякрізь шахти вентиляційпрямо до на наших ліжоквплітаються у сникольоровими видіннямивирізками із газету колажсаме цієї митітаблеткиканалізаційних люківлипнуть до асфальту вулицьрятуючи згустки плотівід вивихів і травмя бачу цеі багато іншогознаю течого ти знати не можешбрак масштабуне найбільша бідаголовнебути обережнимколи маєш справуз катакомбамидивитися під ногипромовляти захисні молитви

«крок за кроком...»

крок за крокомтак м'яко ступаючи битим брукомповерх якого лягає асфальтя наближаюся до останньогокордону містатудиде дорожня розміткаприкидається старою змієюскидає зачовгану білу шкірурозкриває для мене прихованумножинуі коли закінчується шкірапочинається дике полев такі хвилиния відчуваю вдячність до цеглияка утримувала цю дикістьна відстанікожна тепла стіна мого містаце кирзовий чобітвін наступає на горло степутримаючи його за межами горизонтуприрода не має права голосуколи йдеться про виживанняяк тільки ти відвернешсявід цих високих траввони миттєво обернуться на ножіта списивстромляться в дугу твоєї спинищоби наточити живильногочервоного сокучорна земля живиться червонимчорні візерунки місцевих народівживляться червоними ниткамия маю повернутися назаддоки не пізнохижаки виходятьполюватив ніч

«тканина вулиці...»

Перейти на страницу:

Похожие книги