У карнавалі історії. Свідчення

Чи потрапив цей лист до західних комуністів — не знаю. Та якби й потрапив, відповіді ми не отримали б — сумний досвід у нас вже був. І це підривало будь-яку віру в те, що комуністи змінились.

У Києві наростала кампанія проти Дзюби. В «Літературній Україні» з’явилась нарешті стаття — відповідь Дзюби, в якій таврувався український буржуазний націоналізм еміґрантів.

Серед друзів Дзюби почались суперечки, і навіть серед тих, хто не знав його особисто.

Ми з дружиною пішли до нього додому. Іван пояснив, що йому показали багато статей з еміґрантської преси, де Дзюбу підносили, а його марксизм розглядали як зручну маску для українського націоналізму і навіть фашизму (вже тут, на Заході, я читав деякі такі самі ідіотські статті, що допомагають КДБ судити й травмувати людей, яких вони, еміґранти, «підтримують»).

Заговорили про слово «націоналіст», яке Дзюба таврував. Адже КДБ вживає це слово проти всіх, хто любить свою Батьківщину — не Росію. Тому лінгвістична неточність Дзюби стала політичною помилкою. Дзюба погодився з таким тлумаченням. Я радив йому уточнити свою позицію, виступивши проти конкретних українських фашистів, а не абстрактних ворогів. І написати це для самвидаву, а не для «Літературної України», яка все перекрутить. І підкреслити свою позитивну позицію у національному питанні, тобто повторити основне з «Інтернаціоналізму…» (проти русифікації). Дзюба з цим згоджувався. Також ми з ним домовились видавати збірник «Бабин Яр» про сучасний партійний антисемітизм, залучаючи матеріали з історії дореволюційного антисемітизму. У першій статті ми хотіли дати відомості про історичні події, пов’язані з Яром, — людські жертвоприношення язичницьких часів (вони відбувались саме біля Яру), бої Києва з Черніговом, бої казкового Кожум’яки зі Змієм (поруч — Зміїний яр), а потім справу Бейліса (біля яру було знайдено тіло Ющинського, в ритуальному вбивстві якого звинувачували єврея Бейліса).

Я звернувся до друзів, що домагалися права виїхати в Ізраїль (до Олександра Фельдмана, майбутнього редактора журналу «Сіон»). Вони відповіли: антисемітизм — «ваша хвороба, і лікувати її — ваша справа». Допомагати збирати матеріал відмовились. Ми вирішили видавати збірник слов’янськими силами. Але, на жаль, з різних причин це в нас так і не вийшло.

Така ж невдача спіткала і задум видавати збірник «Фальсифікація як метод». У нас вже був матеріал з чехословацьких газет і журналів. Ось фотографія часів війни — група командирів партизанських загонів. Наступна — декілька осіб зникло, замість них порожні місця. Наступна — залишилось кілька чоловік. Порожніх місць немає, вони стоять, зімкнувшись. Були й інші подібні фотографії.

Нещодавно видали твори Бориса Грінченка. В одному з листів Грінченко пише, що на його музей нападають україноф[…]. Коментар редакції — «філи». Дивно, Грінченка звинувачували в українському націоналізмі, а проти його музею саме філи. Ясно, що фоби.

Почав підшуковувати фотографії з історії революції на взірець чехословацьких.

Ще цікавіша історія «поліпшення» спогадів Горького про Леніна. Зникає Троцький, євреї, Бухарін. Але це за життя. Після смерті Горький — з того світу — все ще «поліпшує» свої спогади, не лише віднімаючи, а й додаючи фрази. Так і хотілось назвати розділ: загробні спогади О. М. Горького.

І цього збірника знову ж таки не вдалося зібрати: поточні, сучасні події.

Майже увесь час забирали заняття Кочетовим і Шевцовим. Почав розшукувати твори Фройда. Щось було в Інституті психології, щось в Інституті педагогіки, щось в університеті, деякі твори у самвидаві.

Чим більше я вивчав моїх «орлів» (так друзі називали моїх підопічних — Кочетова і Шевцова), тим більше розумів глибину Фройда, а читаючи Фройда, краще розумів «орлів». Фройд захопив мене своїм проникненням у людську психіку, і його ненауковість, метафізичність і міфологізація сексу відступили перед методом, який він мені відкрив.

В Інституті кібернетики один психолог розповів, що вчених можна поділити на три категорії: генераторів, які створюють ідеї, фільтраторів, які відсіюють зерно від полови, й організаторів, які вміють поєднати генерацію та фільтрацію ідей. У Фройда примат генерації, хоча він і мав певні здатності до фільтрації. Тільки завдяки фільтрові скепсису Фройд зробив такий великий внесок у науку. Таким був і Хлєбніков, яким я у цей час захоплювався. Наукові статті його — суцільна маячня, але крізь неї пробиваються геніальні відкриття.