Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Я увесь час очікував провокацій. Але була тільки одна спроба, якої я не міг зрозуміти. Появився новий наглядач з недурним і нетривіальним обличчям. Він дуже добре говорив по-українськи, що одразу викликало в мене підозри. Якось він мовчки засунув мені під двері аркуш паперу. Я завагався, але потім вирішив, що паралізувати будь-яку провокацію зумію. Я взяв папір, але він вирвав його назад. (Ох, ця інтеліґентська цікавість. Скількох вона підвела. Я ж-бо дав їм знати про те, що готовий на приховані контакти з наглядачами, які нам співчувають, вохрою тощо!) Відтоді я його не бачив. Згодом Таня мені розповіла, що якийсь наглядач передавав Любі Середняк записки від мене і Семена Глузмана. У цих записках «ми» радили їй все розповідати: «адже наша зброя — правда». Вона повірила словам наглядача про те, що він пов’язаний з українським націоналістичним рухом, і дала свідчення, гадаючи, що допомагає нам. Глузман, про якого вона розказала все, що могла, отримав максимальний термін. А Люба до останнього вважала, що врятувала його (слідчі запевняли її, що, коли вона не дасть свідчень на Семена, його судитиме військовий трибунал).

У лютому до камери вскочив наглядач:

— Збирайте речі.

Мене завели в іншу камеру, темну, сиру. Там лежав, вкрившись якийсь старий. Він не поворухнувся, навіть коли я зайшов.

У камері смерділо від переповненої параші.

Я почав розпитувати, хто він, за що сидить і т. д. Він виглядав заляканим, відчуженим від усього.

Виявилось, що він «хабарник». Термін — десять років.

Він — водопровідник. Отримав від декількох осіб 80 рублів на лапу за ремонт. Слідчий приписав йому хабарі на суму 700 рублів і погрозами, порадами, обіцянками випустити домігся від нього підтвердження цього. На суді той пояснив, якими методами у нього вирвали неправдиві свідчення. Але це не допомогло. Чому свідки брехливо свідчили і навіщо брехав слідчий, йому незрозуміло.

У таборі товариші пояснили Кузьмі всі його помилки, і він написав близько 25 скарг на слідчого, судцю і прокурора. За ці скарги його перевели у тюрму КДБ.

— А за якою ж статтею вас звинувачували?

— Не знаю. Начальник табору сказав — за антирадянську пропаганду.

Виявилось, що йому ще не пред’явили звинувачення, і ні разу не викликали на допит, хоча минуло декілька місяців після того як його перевели в цю тюрму.

Я пояснив йому, що вони порушують закон. Розпитав, про що його скарги. Виявилось, що він жодного разу не узагальнив беззаконня слідчого і судді на владу в цілому. Отож, не було не тільки «пропаганди», а й «наклепу на радянський лад».

— Вимагайте, щоб вам пред’явили відповідне звинувачення, щоб почали допитувати.

Він не зважився. Жах перед тим, що до десяти років йому додадуть ще терміну за антирадянську пропаганду, паралізував його настільки, що він цілими днями нерухомо лежав на ліжку, не встаючи з нього навіть у туалет.

Поступово вдалося його трохи підбадьорити. Через два дні його викликали на допит і пред’явили звинувачення у наклепі на устрій. Я пояснив йому, що цією статтею відає Прокуратура, а не КДБ. Але протестувати він не зважувався. Вдалося вмовити його, щоб домагався, аби дружині повідомили про те, що його перевели в тюрму.

Днів за десять він отримав передачу. Всі ці дні він скаржився, що дружина не буде десять років чекати і буде його зраджувати.

Тема зради дружини проходить через усі розмови одружених зеків. Мене вражало те, що навіть розпусники, які на волі ніколи своїми дружинами не цікавились, у тюрмі переживають уявну зраду. Я намагався довести Кузьмі, що дурна вона буде, коли не буде його зраджувати. Він погодився зі мною і навіть обіцяв натякнути їй про це у листі.

— Аби тільки мене не кинула.

Коли він отримав передачу, то радість його швидко де й ділася, і він вибухнув гнівом. Він не любить печива, а дружина передала саме печиво.

— Значить, зовсім забула про мене…

Я звернув його увагу на форму печива — у формі сердечка.

— Бовдур старий! Жінки завжди розумніші за чоловіків. Вона не могла тобі передати листа зі словами, що любить і придумала, як натякнути тобі про це через печиво. Помилилась вона тільки щодо твоїх розумових здібностей. Замість того, щоб радіти, що вона така кмітлива, ти, дурний, злишся.

Він цілий тиждень, як дитина, радів печиву. І все захоплювався витонченістю її душі і розумом — так витончено знищити його страх перед зрадою. Після цього випадку він почав швидко змінюватись у поведінці. Почав сміятися з моїх анекдотів, розповідав про глупоту КДБ, почав читати книжки. Я йому радив, що читати, його цікавили тільки книжки про кохання. Дуже дивувався, що майже всі книжки присвячені темі тюрем. Ми читали індусів, німців, американців. Тюрми, тюрми, тюрми, катування людей…

Коли він прочитав книжку Ірини Вільде «Сестри Річинські», був здивований тим, як достеменно авторка описала переживання героя, що отримав від дружини рушника, яким вона витерла своє тіло, аби передати йому хоч би якусь частинку себе.

Він давно вже не цікавився сексом, але признався, що мріяв про такий рушник.


Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное