Убік

— Це від компанії, яка виробляє «Убік». Вам надається гарантія, містере Чип, на безкоштовне пожиттєве забезпечення цим засобом. Безкоштовне, бо я знаю вашу проблему з грішми, вашу, так би мовити, схильність. А на звороті список аптек, де його можна знайти. У Де-Мойні таких дві, причому обидві досі працюють. Пропоную завітати до однієї з них, перш ніж підемо вечеряти. — Вона потягнулася вперед і передала водію папірчик із записаною адресою.— Відвезіть нас сюди. І покваптесь: незабаром вони зачиняються.

Джо відхилився на спинку сидіння, важко дихаючи.

— Ми встигнемо дістатися до аптеки, — сказала дівчина і заспокійливо погладила його руку.

— Хто ви? — запитав Джо.

— Мене звати Елла. Елла Гайд Ранситер. Я дружина вашого начальника.

— Ви тут, із нами,— мовив Джо.— По цей бік. Ви у холодильному контейнері.

— Вам добре відомо, що я перебуваю тут уже деякий час, — відповіла Елла. — Гадаю, вже незабаром перероджуся в іншу утробу. Принаймні так каже Ґлен. Мені весь час сниться тьмяне червоне світло, а це погано. З морального погляду це не дуже правильна утроба, щоб з неї народжуватися.— Вона засміялася щедрим, теплим сміхом.

— Отже, ви — та друга сила, — сказав Джо. — Джорі знищує нас, а ви намагаєтеся нам допомогти. За вами нікого немає, як немає нікого за Джорі. Нарешті я знайшов дві остаточні сутності, які тут діють.

— Я не вважаю себе «сутністю». Зазвичай думаю про себе як про Еллу Ранситер, — їдко заперечила вона.

— Але це правда, — сказав Джо.

— Так, — похмуро кивнула Елла.

— Чому ви боретеся проти Джорі?

— Бо Джорі вторгнувся в мене. Він загрожував мені так само, як зараз загрожує вам. Ми з вами знаємо, що він робить. Він сам вам про це сказав у тому готельному номері. Інколи він стає дуже сильним. Час від часу йому вдається витіснити мене, коли я активна і намагаюся поговорити з Ґленом. Але, схоже, я справляюся з ним краще за більшість напівживих, з «Убіком» чи без нього. Краще, наприклад, ніж уся ваша група, що діяла колективно.

— Так, — погодився Джо. Безсумнівно, то була правда. Беззаперечна правда.

— Коли я перероджуся, — сказала Елла, — Ґлен більше не зможе зі мною консультуватися. Тому у мене є дуже егоїстична, практична причина вам допомагати, містере Чип. Я хочу, щоб ви мене замінили. Хочу, щоби був хтось, у кого Ґлен зможе попросити поради чи допомоги, на кого він зможе опертися. Ви ідеально підходите на цю роль. Ви робитимете у напівжитті те, що звикли робити, живучи повним життям. Тож у певному сенсі мною керують не благородні мотиви. Я врятувала вас від Джорі, переслідуючи дуже приземлену мету. І, Бог свідок, — додала вона, — тому що я ненавиджу Джорі.

— Після того, як ви переродитесь, я не загину? — запитав Джо.

— У вас є пожиттєвий запас «Убіка». Як сказано у тому сертифікаті, який я вам дала.

— Можливо, я зможу здолати Джорі, — сказав Джо.

— Тобто знищити його? — Елла задумалась. — У нього є слабкі місця. Можливо, з часом ви знайдете спосіб його нейтралізувати. Думаю, це найкраще, на що ви можете сподіватися. Сумніваюся, що ви зможете його справді знищити — тобто, поглинути — як він це робить з іншими напівживими, що лежать поряд із ним у мораторіумі.

— От дідько, — сказав Джо. — Я поясню ситуацію Ґлену і попрошу, щоб Джорі взагалі забрали з мораторіуму.

— Ґлен не може на це вплинути.

— А хіба Шьонгайт фон Фоґельзанґ...

— Герберт щорічно отримує величезну суму грошей від сім’ї Джорі за те, що тримає його разом із іншими та вигадує правдоподібні причини, аби й надалі так чинити. І такі Джорі є в кожному мораторіумі. Ця битва точиться скрізь, де є напівживі. Це істина, правило нашого існування. — Елла змовкла. Він вперше побачив лють на її обличчі. Зворохоблену напруженість, яка затьмарила зазвичай спокійний вираз.— У нас немає іншого вибору, аніж як із цим боротися, — сказала вона. — Це мусять робити ті напівживі, на яких полює Джорі. Ви маєте взяти керівництво на себе, містере Чип, після того, як я перероджуся. Як думаєте, ви з ним упораєтеся? Буде важко. Джорі весь час висмоктуватиме ваші сили, тиснутиме на вас тягарем, який ви відчуватимете як... — Елла завагалася.— Як наближення смерті. Власне, це воно і буде. Бо так чи інакше у напівжитті ми поступово згасаємо. Джорі це лише прискорює. У будь-якому разі прийде втома і холод. Але не так швидко.

«Я пам’ятаю, що він зробив із Венді,— подумав Джо.— Це триматиме мене на ногах. Лише це».

— А ось і аптека, міс, — сказав водій. Кутастий старий Dodge з гуркотом підкотився до узбіччя.

— Я не заходитиму з вами, — сказала Елла Ранситер, коли Джо відчинив дверцята і виповз на вулицю, стрясаючись усім тілом. — Прощавайте. Дякую вам за вашу відданість Ґлену. І дякую за те, що робитимете для нього в майбутньому. — Вона нахилилася до нього й поцілувала в щоку. Йому здавалося, що її губи повнилися життям. Якась його частина передалася Джо, і він відчув себе трохи сильнішим. — Хай щастить із Джорі. — Елла знову повернулася на місце й статечно вмостилася, поклавши сумочку на коліна.