Убивчий білий

За можливості спитати про новини в розслідуванні.

2. Подзвонити Іззі.

Показати записку.

Спитати: чи знайшли затискач Фредді?

Де шукати Тіґан?

Номер Рафаеля.

Якщо можл., номер Делли Вінн.

3. Подзвонити Барклею.

Повідомити новини.

Хай знову слідкує за Джиммі та Флік.

Коли Джиммі відвідує Біллі?

4. Подзвонити в лікарню.

Спробувати потрапити до Біллі, коли Джиммі немає.

5. Подзвонити Робін.

Хай влаштує розмову з Рафаелем.

6. Подзвонити Деллі.

Спробувати домовитися про зустріч.

Трохи подумавши, Страйк дописав ще один пункт:

7. Купити чай/пиво/хліб.

Потім Страйк навів лад у папці Чизвелла, викинув уміст переповненої попільнички у смітник, ширше відчинив вікно, впускаючи холодне свіже повітря, і пішов у туалет, почистив зуби, вимкнув світло і повернувся до спальні, де так і жевріла самотня лампа.

Утома й пиво послабили його захист, і спогади, що їх Страйк хотів би поховати, пробралися у свідомість. Роздягаючись і знімаючи протез, він раз у раз повертався до кожного слова, яке сказала йому Шарлотта за тим столиком на двох у «Франко», пригадував вираз її зелених очей, аромат «Шалімару», що долинав до нього крізь часниковий дух ресторану, її тонкі білі пальці, що гралися хлібом.

Страйк заліз у ліжко між холодні простирадла і, заклавши руки за голову, лежав і дивився в морок. Він і хотів би лишитися байдужим, але насправді його самолюбство роздулося на думці, що

Шарлотта читала про всі справи, на яких він зробив собі ім’я, що думала про нього в ліжку з чоловіком. Однак здоровий глузд і досвід уже закасали рукави, готуючись робити професійний розтин розмови по пам’яті й ретельно видобувати непомильні ознаки непозбувного Шарлоттиного бажання шокувати, її невситимого потягу до конфлікту.

Втеча від чоловіка-аристократа і новонароджених дітей до знаменитого детектива з однією ногою стане, понад сумнів, вершиною її кар’єри паливоди. Плекаючи мало не патологічну ненависть до рутини, відповідальності, обов’язку, Шарлотта руйнувала всякий шанс на стабільність, не допускаючи нудьги й компромісів. Страйк чудово знав це, бо знав її краще за будь-яку людину на світі, й розумів, що остаточне їхнє розставання сталося точно тоді, коли прийшов час для справжніх жертв і важких рішень.

Але також Страйк знав — і це знаття було схоже на невиліковну інфекцію в рані, яка через те ніколи не загоїться,— що Шарлотта кохала його так, як нікого й ніколи. Звісно, скептично налаштовані подружки та дружини його друзів (які всі до одної не терпіли Шарлотту) раз у раз казали Страйкові, що то не кохання — оте, що вона з ним робить. Чи отак: «Я не жартую, Корме, але звідки ти знаєш, що вона не казала точно тих самих речей іншим своїм чоловікам?» Ці жінки мали його впевненість у Шарлоттиному коханні за самоошуканство чи вияв егоїзму. Вони не бачили тих митей цілковитого блаженства і повного порозуміння, що лишалися найкращими в житті Страйка. Вони не мали спільних жартів, які годі було пояснити комусь, крім нього й Шарлотти, не відчували взаємного потягу, що зводив їх разом цілих шістнадцять років.

Шарлотта пішла від нього просто в обійми чоловіка, чия персона, як вона гадала, дошкулить Страйкові якнайболючіше — і вона таки дошкулила, бо Росс був його цілковитою протилежністю і зустрічався з Шарлоттою ще до нього. Однак Страйк лишався певним, що втеча до Росса стала таким собі актом самоспалення, Шарлоттиним варіантом ритуального саті.

Difficile est longum subito deponere amorem, Difficile est, verum hoc qua lubet efficias...

«Важко так раптом, умить, любов тривалу забути, Важко, та мусиш будь-що перебороти себе...»[16]

Страйк вимкнув світло, заплющив очі та знову поринув у сни про порожній дім, де прямокутники невицвілих шпалер свідчили про те, що все цінне забрали. Але цього разу він ішов цим будинком сам-один і з дивним відчуттям, ніби за ним стежать невидимі очі.

53

І кінець кінцем — ядуча нещасливість її перемоги...

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

Робін прийшла додому майже о другій ночі. Пробравшись на кухню зробити собі бутерброд, вона побачила з кухонного календаря, що на ранок неділі у Метью заплановано матч у міні-футбол. Тож перш ніж за двадцять хвилин лягти поруч з ним у ліжко, Робін установила будильник на восьму і поставила телефон заряджатися. Прагнучи підтримувати дружню атмосферу в родині, вона вирішила встати раніше, ніж він піде, поспілкуватися.