Убивчий білий

Метью, здавалося, зрадів, що вона постаралася й приєдналася до нього за сніданком, та коли Робін запропонувала піти повболівати за нього чи пообідати після матчу, обидві пропозиції Метью відхилив.

— У мене там удень ще робота, не хочу пити за обідом. Я одразу повернуся,— сказав він, тож Робін (яка потай зраділа, бо дуже втомилася) побажала йому гарно провести час і поцілувала на прощання.

Стараючись не думати про те, наскільки легше стало в неї на серці, щойно Метью пішов, Робін взялася до прання й інших побутових справ. Одразу по опівдні, коли міняла постіль, подзвонив Страйк.

— Привіт,— сказала Робін, радо кидаючи ту справу,— є новини?

— Купа новин. Готова записувати?

— Так,— відповіла Робін, хапаючи з туалетного столика ручку й записник і сідаючи на смугастий матрац.

— Я тут подзвонив кільком людям. По-перше, Вордлу. На нього справило враження те, як ти знайшла ту записку...

Робін усміхнулася до свого віддзеркалення.

— ...але він попередив, що поліція не подякує нам за те, що, цитую, ми «натягли багнюки в незакриту справу». Я попросив його не казати, звідки прийшла інформація про записку, але гадаю, вони складуть два і два, адже ми з Вордлом товаришуємо. Але цього не уникнути. Цікаво те, що поліцію хвилюють ті самі елементи з місця злочину, що й нас, а ще вони глибше вивчили фінансове становище Чизвелла.

— Шукали докази шантажу?

— Так, але нічого не знайшли, бо Чизвелл не платив. Але ось що цікаво. Чизвелл несподівано отримав сорок тисяч фунтів готівкою минулого року. Відкрив під них окремий рахунок, тоді майже все витратив на ремонт та інше.

— Він отримав сорок тисяч фунтів?

— Так. А Кінвара і решта рідних заявляють, що нічого не знають. Кажуть, не знають, звідки гроші й нащо Чизвелл відкрив під них окремий рахунок.

— Саме стільки вимагав Джиммі, поки не зменшив апетитів,— сказала Робін.— Дуже дивно.

— Дуже. Тож я подзвонив Іззі.

— Насичений у тебе ранок,— зауважила Робін.

— Ти ще й половини не чула. Іззі каже, що гадки не має, звідки взялися сорок тисяч, але я не впевнений, чи вірити їй. Потім я спитав її про записку, яку викрала Флік. Іззі в шоці від того, що Флік могла прикинутися прибиральницею в будинку її батька. Абсолютно вражена. Гадаю, це вперше вона допустила думку, що винна може бути не Кінвара.

— Я так розумію, вона з тією псевдополячкою не знайома?

— Саме так.

— Що вона думає про записку?

— Теж гадає, що вона схожа на перелік справ. На її думку, «сузукі» — то «гранд-вітара», машина Чизвелла. Про «матір» здогадів немає. Дещо цікаве я від неї почув тільки стосовно «blanc de blanc». У Чизвелла була алергія на шампанське. Він від нього червонів і хекав. Дивно тут те, що я бачив велику порожню коробку з ярликом «Moet&Chandon» у Чизвелла на кухні того ранку, як він помер.

— Ти мені цього не казав.

— Ми же щойно знайшли тіло міністра. На той момент порожня коробка здавалася не надто цікавим об’єктом, і мені й на думку не спадало, що вона може щось означати, аж до сьогоднішньої розмови з Іззі.

— Всередині були пляшки?

— Наскільки я бачив, жодної, а рідні кажуть, що Чизвелл ніколи не вечіркував у тій квартирі. Якщо він сам не пив шампанського, нащо та коробка?

— Ти ж не думаєш...

— Так, я думаю саме це,— відповів Страйк.— Я гадаю, що саме в цій коробці в будинок непомітно пронесли балон з гелієм і гумовий шланг.

— Ого,— мовила Робін, влягаючись на незастелену постіль і зводячи очі до стелі.

— Досить розумно. Вбивця міг — чи могла — надіслати коробку Чизвеллові у вигляді подарунка, гадаючи, що все одно він не відкриватиме і не питиме, так?

— Та не дуже,— відповіла Робін.— Що б завадило йому відкрити коробку? Чи комусь передарувати?

— Слід дізнатися, коли її надіслали,— провадив Страйк.— Між тим розкрито одну з наших дрібніших загадок. Знайшовся затискач Фредді.

— Де?

— У Чизвелла в кишені. То він блищить золотом на фотографіях, які ти зробила.

— О,— тупо промовила Робін.— Тобто він, мабуть, знайшов його перед смертю?

— Ну, знайти його після смерті було б важкувато.

— Ха-ха,— саркастично озвалася Робін.— Є ще одна можливість.

— Що затискач лишив на тілі вбивця? Дивно, що ти це кажеш. Іззі каже, що дуже здивувалася, коли затискач виявили при Чизвеллі, бо якби він знайшов його, то вже певно повідомив би їй. Вочевидь, Чизвелл зробив велику справу з того, що загубив затискач.

— Таки зробив,— погодилася Робін.— Я чула, як він про це говорив по телефону. Відбитки пальців зняли ж?

— Так. Нічого підозрілого. Тільки його власні відбитки — але на цьому етапі це нічого не означає. Якщо вбивця є, ця людина могла бути в рукавичках. Також я спитав Іззі про зігнуту рапіру, і так, ми праві. Вона належала Фредді. Ніхто не знає, чому вона покривлена, але знайдено лише відбитки Чизвелла. Гадаю, могло бути таке, що Чизвелл напився, розчулився і зняв її зі стіни, а тоді випадково наступив, але ніщо не суперечить версії про те, що її брав убивця в рукавичках.

Робін зітхнула. Радість після виявлення записки виявилася передчасною.

— Тож реальних зачіпок поки що немає?