Убивчий білий

— Я вже не згадаю,— відповіла Делла, а тоді додала, суперечачи сама собі: — Я досить сильно впала. У Ґерайнта хвора спина, звісно, він хотів, щоб йому допомогли, і я подумала про Ааміра. А потім вони удвох переконували мене поїхати до лікарні, але в тому не було потреби. Просто потягнула зап’ясток.

За мереживними фіранками сутеніло. В чорних Деллиних окулярах відбивалося неоново-червоне сонце при заході.

— Я дуже хвилююся за Ааміра,— повторила вона приглушено.

— Ще кілька питань, і закінчимо,— запевнив Страйк.— Джаспер Чизвелл перед повною кімнатою людей натякав, що знає про Малліка дещо брудне. Можете мені щось про це розказати?

— Так, власне, після тієї розмови,— тихо відповіла Делла,— Аамір і заговорив про звільнення вперше. Після того я відчула, що він віддалився від мене. А тоді ви його добили, так? Прийшли до нього додому, знущалися.

— Я не знущався, місіс Вінн...

— Ліват, містере Страйк, ви хіба не дізналися, що це таке? Ви ж були на Близькому Сході?

— Так, я знаю, що це означає,— буденно відповів Страйк.— Содомію. Чизвелл погрожував, що викаже Ааміра...

— Від того, що сказали би правду, Аамір би не постраждав, оце вже ні! — з силою мовила Делла.— Не сказати, що це дуже важливо, але він, власне, не ґей!

Симфонія Брамса все грала, на смак Страйка, то похмура, то зловісна; духові й струнні змагалися в дії на нерви.

— Хочете правду? — гучно спитала Делла.— Аамір протестував проти лапання й домагань з боку високопоставленого чиновника, чиї «ігри» з молодиками — то ні для кого не секрет, а радше привід для жартів! А коли добре вихований хлопчик-мусульманин утрачає самовладання і дає ляпас високопосадовцеві, як гадаєте, котрого з двох засуджуватимуть? Про котрого підуть принизливі чутки, кого виженуть з роботи?

— Гадаю,— мовив Страйк,— що не сера Кристофера Баррокло-Бернза.

— Звідки ви знали, що я говорю про нього? — різко спитала Делла.

— Він же досі на тій роботі, так? — поцікавився Страйк, ігноруючи питання.

— Та звісно! Всі знають про його безневинні пустощі, але ніхто не хоче про них говорити. Я багато років намагаюся якось уплинути на цього Баррокло-Бернза. Коли я дізналася, що Аамір покинув програму з впровадження етнічного розмаїття за сумнівних обставин, то розшукала його. Коли я його знайшла, хлопчик був у жалюгідного стані, абсолютно жалюгідному. Мало було обриву зіркової кар’єри, ще й знайшовся злий кузен, який пустив чутку, ніби Ааміра звільнили за гомосексуальну поведінку на роботі. Батько Ааміра — не такий чоловік, що прихильно поставиться до сина-ґея. Аамір опирався спробам батьків одружити його з дівчиною, яку вони вважали годящою. Був страшний скандал і повний розрив. Цей блискучий молодик утратив усе — рідних, дім, роботу — за якісь кілька тижнів.

— І ви втрутилися?

— У нас із Ґерайнтом просто за рогом був порожній будинок. Гам жили наші матері. Братів і сестер ані в мене, ані в Ґерайнта немає. Дбати про наших мам з Лондона ставало чимдалі важче, тож ми привезли їх з Вельса сюди й оселили разом у будинку за рогом. Мама Ґерайнта померла два роки тому, моя мама — цього року, тож будинок стоїть порожній. Оплати оренди ми не потребували. Здавалося цілком слушним, що Аамір там житиме.

— І що, це була просто безкорислива доброта? — спитав Страйк.— Ви не думали, який зиск могли з нього мати, коли пропонували йому житло і роботу?

— В якому сенсі «зиск»? Він дуже розумний молодик, на будь-якій посаді від нього...

— Ваш чоловік силував Ааміра добути компромат на Джаспера Чизвелла з міністерства закордонних справ, місіс Вінн. Фотографії. Він змушував Ааміра звернутися по них до сера Кристофера.

Делла потягнулася до свого келиха, трохи не донесла руку до ніжки і перекинула келих кісточками пальців. Страйк кинувся вперед, щоб його схопити, але запізно: тонким батогом червоне вино намалювало параболу в повітрі й заплямувало бежевий килим, келих з глухим стукотом упав поруч з плямою. Ґвінн підвелася і підійшла до розлитого вина, з цікавістю понюхавши пляму, що розповзалася.

— Дуже багато? — стривожено спитала Делла, вчепившись пальцями в бильце крісла і нахиливши обличчя в бік підлоги.

— Чимало,— відповів Страйк.

— Несіть сіль... Будь ласка, посипте там сіллю. Вона в буфеті, праворуч від плити!

Увійшовши до кухні, Страйк увімкнув світло, і його увагу негайно привернула дивна річ, якої він не помітив першого разу: приклеєний на шафку конверт — так високо, щоб Делла не дотягнулася. Взявши сіль з буфета, Страйк на зворотному шляху зупинився біля конверта і роздивився єдине слово, написане на ньому: «Ґерайнт».

— Праворуч від плити! — з тінню відчаю гукнула йому з вітальні Делла.

— А, праворуч! — озвався Страйк, зняв конверт і розпечатав.

Усередині був рахунок від «Слюсарів братів Кеннеді» за заміну дверей у ванній кімнаті. Страйк послинив палець, помочив клапан конверта, як міг ретельно заклеїв його і повернув на шафку.

— Вибачте,— сказав він Деллі, повернувшись до кімнати.— Вона була просто в мене перед носом, а я й не бачив.