Убивчий білий

За відсутності даних від контактів у поліції і не маючи офіційного статусу, який дав би змогу організувати потрібні допити, Страйк тимчасово загруз на ключовій точці розслідування. Відчуття було знайоме, але від того анітрохи не приємніше.

Кілька телефонних дзвінків після сніданку виявило, що Францеска Пулгем, колишня колега і коханка Рафаеля з галереї Драммонда, досі навчається у Флоренції, куди її відіслали подалі під його згубного впливу. Батьки Францески наразі були у відпустці на Шрі-Ланці. Економка Пулгемів, єдина пов’язана з родиною особа, до якої достукався Страйк, рішуче відмовилася давати йому номери будь-кого з них. З її реакції Страйк виснував, що Пулгеми — то, мабуть, такі люди, які негайно кинуться до адвокатів на саму думку, що їм додому телефонує приватний детектив.

Вичерпавши всі підходи до Пулгемів на відпочинку, Страйк залишив повідомлення з увічливим проханням про розмову на автовідповідачі Ґерайнта Вінна (вже четверте), але день добігав кінця, а Вінн не передзвонював. Страйк не міг його винуватити. Він сумнівався, що сам був би дуже помічним, опинившись на місці Вінна.

Страйк ще не казав Робін про свою нову теорію щодо справи. Робін працювала на Гарлі-стріт — стежила за Доком Жуаном,— але в середу подзвонила в офіс і повідомила довгоочікувану новину: вона домовилася про бесіду з Тіґан Бутчер у суботу на іподромі Ньюбері.

— Чудово! — вигукнув Страйк, який зрадів перспективі активної діяльності, і вийшов до приймальні, де відкрив на комп’ютері Робін гугл-мапи.— Так, гадаю, нам слід планувати поїздку з ночівлею. Поговоримо з Тіган, а як стемніє, поїдемо до Стеда-котеджу.

— Корморане, ти серйозно думаєш це зробити? — спитала Робін.— Дійсно хочеш піти й розкопати ту лощовину?

— Звучить аж якось казково,— невиразно мовив Страйк, роздивляючись на моніторі бічні дороги.— Слухай, я не думаю, що там щось є. Власне, відучора я в цьому впевнений.

— А що сталося вчора?

— Мені дещо спало на думку. Розповім, коли побачимося. Слухай, я обіцяв Біллі дізнатися правду про ту задушену дитину. Хіба є надійніший спосіб перевірити, ніж узяти й розкопати? Але якщо тобі від того бридко, можеш лишитися в машині.

— А що Кінвара? Ми ж будемо на її землі.

— Ми навряд чи викопаємо щось корисне. Там усе занедбане. Домовлюся з Барклеєм, щоб зустрівся там з нами поночі, бо з мене копач ніякий. Метью не буде проти, що ти в суботу не ночуватимеш удома?

— Нормально,— відповіла Робін якимсь дивним тоном, так що Страйк запідозрив, що Метью таке аж ніяк не буде нормально.

— І ти не проти взяти «лендровер»?

— Е-е... а немає варіанту взяти твій «БМВ»?

— Я б не їхав тією зарослою стежиною на «БМВ». А що, якісь проблеми з...

— Ні,— перебила його Робін.— Усе нормально, гаразд, візьмемо «лендровер».

— Чудово. Що там наш Жуан?

— Консультує собі. Є новини про Ааміра?

— Я доручив Енді пошукати сестру, з якою він досі в добрих стосунках.

— А сам що робиш?

— Оце читав сайт Справжньої соціалістичної партії.

— Навіщо?

— Джиммі дуже багато розповідає в тому блозі. Де був, що бачив. Ти не проти постежити за Доком до п’ятниці?

— Власне,— сказала Робін,— я хотіла попросити парочку вільних днів. Треба владнати одну особисту справу.

— О,— озвався заскочений зненацька Страйк.

— У мене призначено, і дуже треба... дуже не хотілося б пропустити,— сказала Робін.

Страйкові було не дуже зручно стежити за Доком Жуаном самому — почасти через біль у нозі, але головно через те, що хотілося і далі шукати підтвердження своєї теорії щодо справи Чизвелла. А ще Робін просила про дводенний відгул дуже пізно. З іншого боку, Робін не відмовилася пожертвувати вихідними заради, можливо, безплідних пошуків у лощовині.

— Так, добре. В тебе все гаразд?

— Нормально, дякую. Я скажу, якщо по Жуану буде щось цікаве. А так мабуть, виїдемо з Лондона в суботу десь об одинадцятій.

— Знову на «Беронз-Корті»?

— Нормально буде, якщо зустрінемося цього разу на «Вемблі-Стадіумі»? Так буде зручніше, бо я в п’ятницю ночуватиму в іншому місці.

Це теж було незручно: Страйкові доведеться їхати удвічі далі, ще й з пересадкою.

— Так, добре,— знову погодився він.

Коли Робін поклала слухавку, він якийсь час сидів і обмірковував розмову.

Робін тримала язик за зубами щодо природи того свого «призначено», такого важливого, що пропустити не можна. Страйк згадав, як сильно злився Метью, коли він подзвонив Робін поговорити про їхню нервову, непередбачувану, іноді небезпечну роботу.

Робін двічі висловлювала неохоту щодо перспективи копати в лощовині, а тепер попросила замість свого «лендровера»-танка взяти «БМВ».

Страйк майже забув свою підозру двомісячної давнини: що Робін намагається завагітніти. В думках промайнуло видіння роздутого живота Шарлотти за столом. Робін не така жінка, яка покине власну дитину, щойно та народиться. Якщо Робін вагітна...