Убивчий білий

Зазвичай логічний і скрупульозний Страйк розумів, що будує теорії на основі недостатньої інформації, та все ж уява показала йому, як майбутній батько Метью слухає, поки Робін лаконічно просить дати їй відгул на УЗД й аналізи, як сердитими жестами каже їй, що прийшов час зупинитися, поберегтися, подбати про себе.

Страйк повернувся до читання блогу Джиммі Найта, але на те, щоб приборкати свій тренований розум, знадобилося дещо більше часу, ніж зазвичай.

61

О, ти можеш мені розповісти. Ми же з тобою, знаєш, такі друзі.

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

Суботнього ранку інші пасажири метро обходили Страйка ширшою дугою, ніж треба було, навіть зважаючи на його наплічник. Загалом він легко прокладав собі шлях у натовпі завдяки своїм габаритам і зовнішності боксера, але сьогодні так лаявся під ніс, деручись нагору сходами на «Вемблі-Стадіумі» — ліфт не працював,— що моди дуже старалися не штовхати його й не ставати на дорозі.

Первісною причиною поганого настрою Страйка був Мітч Патерсон, якого він помітив зранку з вікна офісу: чатував у арці, вбраний у джинси і кофту з каптуром, які геть не пасували до його піку й манер. Здивований і розсерджений поверненням конкурента, але не маючи змоги вийти з будівлі, крім як через передні двері, Страйк викликав таксі на протилежний бік вулиці й вийшов, щойно кеб під ’їхав. Обличчя, яке стало в Патерсона, коли Страйк сказав «Доброго ранку, Мітчу», може, і звеселило б його, але Страйк надто образився, що Патерсон так знахабнів, аж особисто прийшов стежити під його агенцію.

Всю дорогу до станції «Воррен-стріт», де Страйк попросив зупинити, він був мов на голках — переймався, що Патерсон — то аби очі відвести, а до нього причепився інший, менш помітний «хвіст». Навіть зараз, засапано деручись сходами на «Вемблі», Страйк озирнувся й оглянув людей за собою — чи хтось пригнеться, відвернеться, поспіхом сховає лице? Ніхто такого не зробив. Урешті-решт Страйк вирішив, що Патерсон працює сам; мабуть, теж жертва складнощів з персоналом, які Страйк сам так добре знає. Той факт, що Патерсон не полінувався прийти сам, означає, що хтось йому добре платить.

Страйк підтягнув наплічник і рушив до виходу.

Обмірковуючи поведінку Патерсона протягом мандрівки до «Вемблі», Страйк визначив три причини, з яких той міг повернутися. По-перше, преса могла рознюхати якісь цікаві новини про перебіг поліційного розслідування смерті Чизвелла, і котрась газета знову найняла Патерсона, щоб дізнатися, що планує Страйк і чи багато знає.

Другий варіант — що Патерсона найняли ходити назирці за Страйком, аби перешкоджати його планам і ускладнити ведення бізнесу. В такому разі Патерсона найняла людина, що наразі є об’єктом Страйкового розслідування, і тоді поява самого Патерсона цілком логічна: суть у тому, щоб вивести Страйка з рівноваги, дати йому зрозуміти, що він під наглядом.

Третя можлива причина поновленого інтересу Патерсона до нього непокоїла Страйка найбільше, бо здавалася найвірогіднішою. Він уже знав, що його з Шарлоттою у «Франко» бачили. Поінформувала детектива про це Іззі, якій він подзвонив у надії дізнатися деякі деталі для теорії, якою поки що ні з ким не поділився.

— Я тут чула, що ти вечеряв з Шарлоттою! — бовкнула Іззі, не давши йому навіть поставити запитання.

— Ми не вечеряли. Посидів з нею двадцять хвилин, бо їй стало зле, тоді пішов.

— О... вибач,— принишкла від його тону Іззі.— Я... я не пхаю носа, просто Родді Ффорбс був у «Франко» і побачив вас разом...

Якщо цей Родді Ффорбс (хай хто це такий) розпускає Лондоном чутки, що Страйк розмовляв з глибоко вагітною та заміжньою колишньою нареченою, поки її чоловік поїхав до Нью-Йорка, таблоїди точно зацікавляться, бо шалена й чарівна аристократка Шарлотта — то інфопривід. Вона з шістнадцятьох років потрапляла до світської хроніки, й усі негаразди її життя — втекла зі школи, лягла до реабілітаційного центру, до психіатричної клініки — ретельно документувалися. Можливо навіть, що Патерсона найняв Яго Росс, якому це однозначно по кишені. Якщо побічним ефектом від контролю за життям дружини стане крах Страйкового бізнесу, Росс вважатиме це приємним бонусом.

Робін, яка сиділа в «лендровері» неподалік станції, побачила, що Страйк виходить на вулицю з наплічником. Вона відзначила, що вигляд у нього страшенно роздратований. Страйк закурив, окинув вулицю поглядом, тоді помітив у кінці ряду запаркованих машин «лендровер» і без усмішки покульгав у його бік. Робін, сама небезпечно засмучена, вирішила: він сердиться, що довелося їхати аж до Вемблі з важким вантажем і хворою ногою.

Сама вона прокинулася о четвертій ранку і більше не заснула — лежала зіщулена й нещасна на твердому Ванессиному дивані, думала про майбутнє, про те, що посварилася з матір’ю по телефону. Метью подзвонив батькам у Мессемі, сподіваючись до неї достукатися, і Лінда не тільки відчайдушно розтривожилася, а ще й розлютилася, що Робін від самого початку не розповіла їй, що коїться.

— Де ти живеш? У Страйка?

— Та не живу я в Страйка, ти що, чого б я...

— А де тоді?

— У подруги.