Убивство Роджера Екройда

— Урсула Борн, — повідомила, — покоївка з «Папороті». Вона тут! Я запропонувала їй побути в їдальні. Вона в жахливому стані, бідненька. Каже, що негайно мусить побачити мсьє Пуаро. Я зробила все, що могла. Дала їй чашку гарячого чаю. Це таки вражає у саме серце, коли бачиш когось у такому стані.

— У їдальні? — запитав Пуаро.

— Сюди, — сказав я і метнувся відчинити двері.

Урсула Борн сиділа біля столу. Вона витягнула перед собою руки й, вочевидь, щойно підвела голову, за яку трималась. Її очі почервоніли від сліз.

— Урсула Борн, — тихо промовив я.

Пуаро пройшов повз мене, простягнувши руки.

— Ні, — заперечив він, — це не зовсім так, як на мене. Це не Урсула Борн. Це дитя — Урсула Пейтон. Місіс Ральф Пейтон.

Розділ двадцять другий Історія Урсули

Хвилину чи дві дівчина безмовно тупилася в Пуаро. Потім, цілковито втративши самовладання, кивнула і зайшлася риданнями.

Керолайн проштовхнулася повз мене і, обійнявши дівчину, співчутливо поплескала по плечі.

— Тихо, тихо, моя люба, — заспокійливо говорила вона, — все буде гаразд. От побачиш — усе буде гаразд.

У Керолайн багато доброти, похованої під допитливістю та скандальним пліткуванням. Від споглядання тих дівочих страждань навіть я на якусь мить утратив інтерес до відкриття Пуаро.

Невдовзі Урсула випросталась і витерла очі.

— Це слабкість і дурість з мого боку, — сказала вона.

— Ні, ні, дитино моя, — мовив Пуаро ласкаво. — Ми всі такі напружені цього останнього тижня.

— Це, напевно, жахливе випробування, — вставив я.

— Але ж ви знали, — опам’яталась Урсула. — Звідки? Від Ральфа?

Пуаро похитав головою.

— Знаєте, що привело мене до вас сьогодні ввечері? — запитала дівчина. — Це…

Вона простягнула зім’ятий клаптик газети, у якому я впізнав розміщену Пуаро статтю.

— Тут ідеться про арешт Ральфа. Отож, усе марно. Більше не треба прикидатися.

— Газетні замітки не завжди правдиві, мадемуазель, — засоромлено пробелькотів Пуаро. — Усе-таки, як на мене, ви вчините добре, щиросердно зізнавшись. Правда — ось що нам потрібно зараз.

Дівчина вагалася, із сумнівом дивлячись на нього.

— Ви не довіряєте мені, — лагідно констатував Пуаро. — Але прийшли сюди розшукати мене, чи не так? Навіщо?

— Тому що я не вірю в те, що це зробив Ральф, — дуже тихо відповіла дівчина. — А ще думаю, що ви розумні та з’ясуєте правду. А також…

— Так?

— Гадаю, ви добрі.

Пуаро кивнув декілька разів.

— Це дуже добре, так, дуже добре. Послухайте, я направду вірю, що ваш чоловік не винуватий, але справа просувається вкрай погано. Для його порятунку я мушу знати все, що слід, навіть коли здаватиметься, що це погіршить справу проти нього.

— Як добре ви все розумієте, — промовила Урсула.

— Отже, ви розповісте мені все, чи не так? Від початку.

— Сподіваюсь, мене не спровадять? — запитала Керолайн, зручно вмощуючись у кріслі. — Що мене цікавить, — продовжила вона, — то це те, чому ця дитина прикидалася покоївкою?

— Прикидалася? — перепитав я.

— Саме так. Чому ти повелася так, дитино? Через парі?

— Щоб вижити, — відкарбувала Урсула.

Підбадьорена, вона почала свою оповідь (я дотримуватимусь тут власного викладу).

Урсула Борн нібито була однією із сімох доньок зубожілого ірландського шляхтича. Після смерті батька більшість дівчат розлетілася світом у пошуках свого шматка хліба. Старша сестра Урсули вийшла заміж за капітана Фолліота. Саме її я бачив тієї неділі (тепер причина її збентеження була цілком очевидною). Вирішивши заробляти на життя і не спокусившись ідеєю стати гувернанткою (єдина професія, доступна неосвіченій дівчині), Урсула надала перевагу праці служницею. Вона зі зневагою називала себе «леді-служниця». Постати справжньою служницею їй допомогли рекомендації її сестри. У «Папороті», попри відчуженість, зумовлену, вочевидь, окремими її коментарями, вона добре виконувала свою роботу — швидко, компетентно та ретельно.

— Мені подобається робота, — пояснювала вона. — І я маю багато вільного часу.

А потім була її зустріч із Ральфом Пейтоном, і любовний зв’язок, кульмінація якого — таємний шлюб. Ральф переконав її в цьому, почасти проти її волі. Він твердив, що його вітчим не захоче й чути про шлюб із бідною дівчиною. Краще одружитися таємно та приголомшити його цією новиною згодом, за сприятливої нагоди.

Отож справу було залагоджено: Урсула Борн стала Урсулою Пейтон. Ральф заявив, що має намір виплатити свої борги, знайти роботу, а потім, коли буде спроможний підтримати її та здобуде незалежність від прийомного батька, вони повідомлять йому новину.

Утім, для таких людей, як Ральф Пейтон, перегорнути сторінку легше теоретично, ніж практично. Він сподівався переконати вітчима — доки той не знає про одруження — виплатити його борги, щоби зіп’ястися на ноги. Та названа Ральфом сума заборгованості просто розлютила Роджера Екройда, тож він узагалі відмовився чимось допомагати. Спливло декілька місяців, допоки Ральфа запросили до «Папороті» знову. Роджер Екройд не був дріб’язковим. Він щиро бажав одруження Ральфа з Флорою і відверто повідомив про це молодому чоловікові.