Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ)

Псля знищення Гетьмана Наливайка таким нечуваним варварством, вийшов вд Сейму , або вд вельмож, як ним керували, такий же варварський вирок на весь народ Руський. Вн наголошений був вдступним, вроломним та бунтвним засуджений на рабство, переслдування та всляк гонння. Наслдком цього Неронвського вироку було вилучення назавше Депутатв Руських од Сейму нацонального, а всього Лицарства -од виборв та посад урядових та судових,вдбрання староств,сл та нших рангових маткв од усх чиновникв урядникв Руських самих вигублення.Лицарство Руське названо Хлопами,а народ,котрий вдкидав Уню,Схизматиками. До всх урядових судових установ Малоросйських наслан Поляки з численними штатами, мста зайнят Польськими гарнзонами, а нш поселення -хнми ж таки вйськами. м дано владу все те чинити народов Руському, чого сам бажають вигадають, вони виконували наказ той з надлишком. Церкви Руськ силою, або валтом, навертали на Уню. Духовенство Римське,

котре роззжало з трумфом Малою Росю для нагляду та силування до Унатства, возили були до церкви люди, запряжен в хн довг вози по дванадцятеро бльше людей цугом. На прислуги сему духовенству вибирали Поляки найгарнших двчат Руських. Церкви не згодних на Уню парафян вддано жидам в аренду.

Чинне Шляхетство Малоросйське, що перебувало на вйськових та земських посадах, не стерпвши наруг вд Полякв не змгши перенести позбавлення мсць свох, а паче втрати рангових та набутих маткв, вдкинулося вд народу свого рзними пдступами, обцянками, дарунками закипило визначнших урядникв Польських Духовних Римських, зладило заприязнилось з ними мало-помалу погодилось спершу на Уню, а опсля навернулося зовсм в Католицтво Римське. Згодом те шляхетство, днаючись с Польським Шляхетством посвояченням , родичанням та ншими обов*язками, вдокремилось вд само породи сво Русько, а всляко намагалося, спотворивши природн назви, пдшукувати та вигадувати до них Польську вимову називати себе природженми Поляками.

Наслдком перевороту цього було те, що матки тому Шляхетству посади хн повернено в усьому зрвняно з Польським Шляхетством. подяку за те прийняли й вони стосовно народу Руського всю систему полтики Польсько , наслдуючи х, гнали на лиха сей нещасний народ. Головний полтичний намр полягав у тому, щоб знесилити вйська Малоросйськ зруйнувати хн полки, що складалися з рестрових козакв, в чому вони досягли свого".

5. Наталия Полонская-Василенко про долю Украины. Двухтомник "История Украины" (Кив "Либдь" 1992).

"113 рокв вддляють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054), який завершив об*днання величезно Кивсько держави, вд смерт князя Ростислава 1-го, його правнука (1167) останнього авторитетного "патрарха" серед князв. За цей час оформився розклад Кивсько держави на ряд окремих земель. Принцип сепаратизму (видлено мною - з.в.м.) перемг прагнення творити дину державу з централзованою владою.

Послаблення Кивсько держави, природно, викликало зубожння: припинилися данини, що х одержувала вона з рзних частин, вйсько, яке держава могла виставити, залежало вже вд тих князвств, на як вона розпалася. А це вйско потрбно було й для пдтримки авторитету Великого князя, для захисту границь.

Водночас з послабленням держави загострювалися мжусобн вйни князв за великокнязвський стл мж окремими князвствами - за Кив та нш мста.

Протягом двох столть Кивська держава розпалася на 15 окремих земель, як заперечували права Кива на загальний провд, одн краще, нш грше органзовували сво власне життя як суверенн держави.

Як раз пд час ослаблення Кивсько держави на не чатував новий ворог - монгольськ орди, що дстали у нас назву татар. Ц орди довершили занепад Кивсько держави, на тл яко пднмалося Галицько-Волинське князвство, що продовжило на сто рокв снування Укрансько держави з новим полтичним осередком на заход, обднало всю Правобережну Украну зберегло сторичн традиц.

6 грудня 1240 р., псля жорстоко облоги татаро - монголи здобули Кив. Мсто зруйновано, спустошено, пограбовано.

Згодом татари перетворили Украну на провнцю, яка повинна була забезпечувати татар усм потрбним.

Об*днання укранських земель Галицько-Волинським князвством (1199- 1205) пд кервництвом князя Романа.

В особ Романа на галицькому престол з*явився правитель нового типу, який, прагнучи створити мцну державу, спирався на середн прошарки суспльства - на мщан. Це явище не нове, через нього пройшли вс держави Захдно вропи на шляху до створення держав з абсолютною владою. Лтописець пише, що Роман, не зважаючись на свою суворсть, мав дуже велику популярнсть в народ. Лтописець назива його "самовладцем, царем нашим вс Украни".

Роман став могутнм володарем величезно держави, до яко приднав вс укранськ земл на Правобережж - вд Карпат до Днпра. Галицько-Волинська держава стала спадкомицю Кивсько держави, з якою зв*язала не лише генеологя князв, але й нацональний склад населення, спльна сторична традиця.

Смерть Романа була величезною катастрофою для Украни. Почалася 40-рчна боротьба за престол, в якй сусди розрвали державу на шматки".