Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ)

Н Польща, н Литва не робили няких спроб боротьби з татарами та турками. Все це до краю виснажувало Украну. Сотн тисяч людей гинули в боротьб в полон. Татари забирали молодих, сильних чоловкв, жнок. Це татарське лихолття тривало клька столть залишило глибоке враження в свдомост народу. Вн бачив, що влада безсила йому допомогти, що треба рятувати себе власною силою. Такою силою стало козацтво.

1-го липня 1569 р. було укладено акт ун, згдно з яким Корона й Велике Князвство Литовське творили одну Рч Посполиту. Вони обирали спльно короля, якого проголошували Великим князем. Сойми мали бути тльки спльн.

Наслдки Люблинсько ун для Украни були величезн.

Украна булла розрвана: бльша частина перейшла до Польщ - Галичина, Холмщина, Волинь, Подлля, Брацлавщина, Кивщина, Пдлящщя. За Великим Князвством Литовським залишалися блоруськ земл по Втебськ, Оршу та Мстиславль; укранськ земл: все берестейське воводство та Пинщина. Буковина з середини 14-го ст. перебувала в склад Молдав, а коли Молдавя 1564 р. визнала протекторат Туреччини, з нею перейшла пд турецьку зверхнсть Буковина. Закарпаття дсталося пд владу Угорщини.

Значна частина Украни опинилася пд владою Москви: все сточище Десни Сейму по Остер Гомель над Сожею, навть верхв*я Псла ,Ворскли Днця.

Литовське Князвство втратило не лише сво земл, а й державне значення.

Найбльше втратила Украна: нацональне життя нацональн традиц зазнали тяжких ударв. Польська шляхта згрдливо ставилася до всього чужого, перед укранцями постала дилемма: або зректися полтичного життя, або польонзуватися. Повол польське право, мова, католицизм ширилися так, як то було в Галичин.

Псля Люблнсько ун починаться широка роздача земл польським панам на Кивщин, Брацлавщин, на Заднпров*, що славилися родючим чорноземом. В Укран з*являються величезн латифунд польських магнатв".

1410 р.Кивське князвство було перетворено в литовську провнцю.

Так остаточно закнчилася укранська автономя.

Тим часом на Укран все бльше ставало ляхв та жидв, ксондзв монастирв католицьких. Польська шляхта без мри почала тснити народ православний: цл села поотдавали в аренду жидам, дтей козацьких у казанах варили, жнкам вирзали груди, засипали чоловкам порох у пазуху пдпалювали.

Шляхта досягла усього того, про що тльки мряла: заволодла усма землями краю, а крм того, козаччину повернула мало не всю у крпакв.

Народ укранський цлих 10 лт не ворушився.

За тих 10 рокв мало не вся шляхта сполячила разом з щиропольською шляхтою увесь народ повернула в крпацтво.

Народ мусив терпти, бо не мав за плечима няко сили, на яку б йому опертися. Народ виявля сво обурення , але мовчки тим, що кида рдн осел виселяться на нов ,далек мсця.Так тод оселилася Слобдська Украна (Харквська губ.), частина Курщини та Воронжчини.

Мало не вс князвськ вищ Укранськ родини перейшли на латинство зовсм одцурались свого народу, бо це м було вигднше.Багато тому допомагали зутськ школи ,де тльки й могли здобути соб освту дти вищих верств; дти звикали до звичав польських, зовсм забували свй край, рднилися з поляками, , таким чином, ставали чуж свойому народов."

6. Судьба Украины после смерти Богдана Хмельницкого.

Георгй Кониський "сторя Русв або Мало Рус":

"Поднання Малорос з Царством Московським занепоколо вс майже двори вропейськ. Царство Московське , хоча само по соб не мала ще у сусдв важливого значення, одначе заздрсть сусдв, як знали простору розлогсть поднувано з ним Малорос та волелюбство з таким хоробрим мужнм вонством, не залишалася без свох дй. Вс бажали краще мати справу с сею республкою, приреченою на повсякчасн видозмни,анж бачити в Рос державу абсолютну, раптово пднесену до рвня царств могутнх страшних, без всляких при тому втрат збиткв, немов би з небес таким безцнним даром збагачену. тому Гетьман Хмельницький з усх бокв атакований був нарканнями та погрозами за свою протекцю, од багатьох Дворв були вимоги, аби вернувся вн до попереднього нейтрального стану а з боку Турецького ,Польського Кримського оголошена вйна йому разом з Царством Московським, Хмельницький змушений був клька рокв проказувати з скорботою вдом слова царя Давида: "Тсно мен звдусюди!"

...Гетьман Хмельницький,чуючи близьку кончину свою, скликав у Чигирин урядовцв урядв товариства, оголосив стан справ нац.

Вн,вдчуваючи близьку смерть свою, радить м не занепадати в раз потреби, на мужност та подвигах вйськових, тримаючись завше одностайно згоди братерсько дружби, без чого няке суспльство стояти не може.

Вручив Гетьман синов свому Юрю клейноди вйськов.

Вдбувся ж здйснений був вибр свй у 7 день Серпня 1657 року.

Помер Хмельницький 15 серпня пополудн.

Псля скону Хмельницького Польський Уряд спльно з державами, що Полякам допомагали , не переставав домагатися у молодого Гетьмана згоди на злуку з Польщю.