Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ)

Виговський тим часом ╕з сво╖м в╕йськом наближався до Полтави, щоб у н╕й захопити й заатакувати Пушкаренка. Але той, зустр╕вши Виговського за р╕чкою Полтавською, розбив його вщент ╕ розс╕яв його на вс╕ сторонни. Виговський, ут╕каючи в нестям╕, загубив Гетьманську свою булаву.

Татари Пушкаренка вбили ╕ м. Полтаву , без оборони зоставлена, пограбували й зруйнували.

Виговський, побачивши , нарешт╕, що йому з╕брати нову потугу , а й чого менше - втриматися силомиць на Гетьманському становищ╕ - неспромога, ут╕к з недобитками Польських в╕йськ до Польщ╕ ╕ вже в Малорос╕╖ не з*являвся; а ж╕нку свою з родиною полишив у Чигирин╕ напризволяще. ╤ так в╕н трагед╕ю свою зак╕нчив у повн╕й м╕р╕ невдячност╕, п╕длост╕ та зв╕рячо╖ лютост╕.

Цар, дов╕давщись , що Виговський погромив в╕йська його та впровадив у Малорос╕ю Поляк╕в ╕ Татар ╕ що прихильний до Царя ╕ Рос╕╖ Пушкаренко убитий ними, вислав супроти них Боярина Ромадан╕вського ╕ корпус в╕йськ в числ╕ 30 тис. людей, звел╕вши тому Бояринов╕ по знищенню Виговського зажадати в╕д урядник╕в ╕ в╕йськ Малорос╕йських вибрати соб╕ Гетьмана зг╕дно з правами ╖хн╕ми ╕ стародавн╕ми статутами; ╕ щоб новий обраний Гетьман, на потверження договор╕в Гетьмана З.Хмельницького, з царем уложених, вчинив перед ним присягу.

Ю.Хмельницький перебував на С╕ч╕ Запор╕зьк╕й, зв╕давши про вибори Гетьманськ╕, прислав в╕д себе на збори пов╕реним Осавула В╕йська Запрозького ╤вана Брюховецького ╕ через нього писав, що в╕н дбав завше про тую ж отчизну. Але дбання його на користь народну , збурюване обманами Виговського та Поляк╕в, завело його на путь перек╕рливу й слизьку, за чим в╕н вельми уболюва╓ ╕ розкаю╓ться. Збори, д╕ставши таку зв╕стку в╕д Хмельницького, одноголосно присудили бути йому, як давн╕ше, Гетьманом, приголосили його в так╕й г╕дност╕ , оголосивши Брюховецькому, щоб в╕н викликав Хмельницького до Чигирина. Хмельницький прибув негайно ╕ вчинив присягу на сво╓ Гетьманство; а сталося те року 1660-го Кв╕тня 27 дня.

Коштелянт Польський умовляв його присягати, як колись, на злуку з Польщ╓ю. Гетьман Хмельницький оголосив ус╕м посланцям, що ма╓ нам╕р перебувати нейтральним. А забаром в╕дкрив в╕н свою думку, що в╕н ма╓ нам╕р триматися союзу ╕ злуки з Царем Московським.

Гетьман Хмельницький почав правл╕ння сво╓ , вигнавши з Малорос╕╖ Поляк╕в, од Виговського наведених.

У результат╕ сварки Хмельницького з Боярином Шереметевим, зганьблений та понижений, Хмельницький обернув всю зл╕сть на Боярина Шереметева ╕ вирушив на С╕ч Запор╕зьку, проголосив себе союзником Поляк╕в ╕ Кримських Татар. А ре╓стров╕ полки, дов╕давшись про т╕ супротивн╕ ╖м ╕ вс╕й нац╕╖ вчинки й нам╕ри Хмельницького, оголосили, що правл╕ння його в Малорос╕╖ касу╓ться, ╕ ухвалили провести вибори нового Гетьмана.

Наприк╕нц╕ 1662 р. Хмельницький, з╕бравшись з прихильниками до нього Запорожцями й охочекомними Козаками та волонтерами й найнявши до того 2 тис. 500 Донських Козак╕в,по╓днавшись ╕з Кримським Ханом ╕ Татарами, вирушив берегом Дн╕пра до р. Стир╕ ╕ там злучився з Польською арм╕╓ю,що була п╕д командою самого Короля Казимира.

Арм╕я Шереметева була розбита ╕ в╕ддалася з ус╕м в╕йськом на волю ворог╕в. Сам Шереметев з частиною урядник╕в ╕ з ус╕ма рядовими вояками д╕сталися голими на пай Татарам, як╕ погнали ╖х у Крим для викупу й на продаж; другу частину урядник╕в забрали Поляки.

Хмельницький, п╕дбадьорений мерзенними сво╖ми усп╕хами, на б╕ду власно╖ в╕тчизни обл╕г м╕сто Чигирин , щоб його взятии ╕ зробити сво╓ю резиденц╕╓ю. Одначе Козаки, що трималися сторонни Рос╕йсько╖, до того його не допустили.

Князь Ромадановський напав на Хмельницького б╕ля м╕ста Крилова, де його ╕ розбили. Хмельницький, будучи обр╕заний в╕д пристанища свого, С╕ч╕ Запор╕зько╖, ╕ в╕д Криму, потягнув до м. Канева, ╕ там з*╓днався з сильним корпусом Польським. Допомога Польська, що саме вчасно Хмельницькому трапилася, подвигнула його ще один раз супроти отчизни. Але рушення те╓ було вже останн╕м в його житт╕ ╕ вир╕шило його долю.

Князь Ромадановський, пересл╕дуюч╕ в╕йська Хмельницького, що в╕дступали до Канева, розбив його над Дн╕пром навпроти Канева, де багато ╖х потонуло в р╕чц╕, ╕ в т.ч. самих Донських Козак╕в перетопилося б╕льше як тисяча чолов╕к.

Хмельницький, кинувшись у човна на берез╕ Дн╕пра, врятувався ним на другий б╕к ╕ перейшов потайки в монастир Лубенський до друга свого, Архимандрита Амврос╕я Тукальського, якому колись зробив багато добра.