Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?

Наступна доповідь Римського клубу “Людство на роздоріжжі” з’явилася друком у 1974 році; у ній використано теорію, створену для аналізу й розрахунків складних систем. Світ було поділено на 10 регіональних підсистем: це давало можливість теоретично вирішувати проблеми одних регіонів за рахунок інших. У доповіді зазначена й головна суперечність епохи: “Два провалля, що постійно розширюються, характеризують сучасну кризу людства: провалля між людиною й природою, між Північчю й Півднем, між багатими й бідними”. Звідси висновок: причина міжнародних криз — нестача життєво важливих ресурсів.

Відтоді в практичну політику вводиться теорія “надлюдини” і “недолюдини”, згідно з якою комфортність проживання “золотого мільярда” “надлюдей” повинна забезпечуватися досить незначною кількістю “недолюдей”. При цьому всі сфери життя суспільства мають бути максимально автоматизовані. “Недолюдині” в такій суспільній формації відводиться роль біоробота з чітко визначеними функціями суспільного та біологічного характеру. Відповідно на планеті встановлюється однорідний політичний режим у межах єдиної планетарної держави з ефективними поліцейськими силами та системою всебічного контролю життєдіяльності людського співтовариства в цілому і кожного індивідуума зокрема. Ось для чого потрібний індивідуальний ідентифікаційний код!..

Для представників “золотого мільярда” — кращі музеї, театри, концерти, персональні бібліотеки.

Для “туземного населення” — телебачення, де спеціально підготовлені “клоуни” ведуть розважально-сексуальні програми, переповнені сценами насильства й жахів. Це ж треба було підготувати стільки бездарних ведучих, чи, точніше, — талановитих на “бездарність” ведучих і режисерів, щоб з ранку до вечора заполонити екрани телевізорів такою кількістю реклами й низькопробних програм. Бібліотеки для “туземного населення” не потрібні, тому й фінансуються вони на рівні прожиткового мінімуму і без нових надходжень поступово зникають.

Для представників “золотого мільярда” — різноманітні “закриті” клуби на зразок “Ротарі”, а для “вибраних” — латентні ложі на кшталт масонських: розенкрейцерів, тамплієрів, Великого Сходу України, а також прийоми й презентації в дорогих і престижних ресторанах, в Андріївскій церкві Растреллі. Графи, барони, шевальє... — все це і є “золотий мільярд”.

Для “туземного населення”: казино, кафе з “однорукими бандитами”, бари, борделі з дешевими повіями, СНІДом, наркотиками, коньяками, горілками, винами, пивами... Розважайся, запивайся, заливайся, а прокинувшись, знову пий до краю. Партії, свобода, демократія, права людини, демократичні реформи — все це знову ж таки для “туземного люду”. А ще — можливість мітингувати, кричати, висловлювати опозиційні думки. Проте — на стадіоні й бажано десь за містом, а найкраще в полі чи лісі.

Як же так сталося, що на словах ніби все для народу, а насправді — проти нього. Все випливає з теорії “золотого мільярда”, куди компрадорська й гендлярсько-лихварська політична еліта Україна дуже бажає потрапити.

Суть світової політики сьогодні будується на одному примітивному постулаті — прагненні вписатися в цей самий горезвісний “золотий мільярд” щасливчиків, яким забезпечуються райські умови життя на Землі.

Звичайно, є й активно діє “кваліфікаційна комісія”, яка виносить остаточний вердикт стосовно етносів. Нині вже однозначно можна стверджувати, що заповітні квитки до “суспільства обраних” закінчилися. Залишилися тільки жетони на право тваринного існування з тавром “недолюдини”, а тих, хто їх не отримав, чекає фізичне знищення. Тому бійка за жетони точиться не на жарт. Міжнародні поліцейські сили змушені докладати величезних зусиль, аби утримати в керованому режимі відкинуті нації. Іншими словами — відбувається неоколонізація.