Украинский национализм: только для людей

Прямо об этом писал и другой последователь С. Бандери Петро Федун, он же Полтава: «Дуже високі моральні вимоги до членів ОУН — сьомий елемент революційности українського націоналізму».[42] Предложение, кстати, выделил сам автор.

Давайте посмотрим, как мораль проходит сквозь учение национализма.

В идеях и практике украинских националистов есть одно серьезное противоречие. Ради смеха назовем мы его «кодом Зенона», и пусть это будет аллюзией на тему «матрицы» — лживой системы украинского национализма. Зенон Коссак — юрист по образованию, боевик и публицист ОУН в своей небольшой статье «Радість творчого життя» выдвинул следующее жизнеутверждающее положение: «Ви мусите жити прагненням бачити світ кращим, як він є і весь молодечий запал і всю потенцію творчих сил віддати здійсненню цього прагнення. У своєму обожанні творчості у всесторонньому розумінні — вмійте цінити носіїв праці — людей, тобто вмійте зберігати пошану до праці чорних рук, праці інтелектуалів-науковців і мистців, пам’ятаючи, що на життя складається цілість і що найрізнородніша праця виповнює цілість творчого життя людей. Вітайте радісно між собою тих, що навіть найчорнішою працею живуть, — вітайте їх як рівних або вищих собі, бо творча праця є основою гідно сповнюваного життя — а те родить права і робить з людини пана-володаря життя…»[43]

Как видим, встречаются и такие довольно здравые мысли. Зенон призывает украинских националистов с глубоким уважением и даже пиететом относится к людям простого труда. Похожим образом мыслил и другой идеолог Ярослав Стецько. Он приписывает Богдану Хмельницкому следующую фразу: «… в цій війні поможе мені вся чернь по Люблін, по Краків. І я від неї не відступлю, бо це наша права рука»[44]. «Українська «чернь», ідея української соціальності, не включена в українську революцію, себто у визвольну війну, означає її поразку.»[45]

Итак, отдельные идеологи украинского национализма полагали, что без опоры на огромную массу людей труда, ничего у них не получится. Поэтому на свой щит националисты поднимают идеи и образы сельской архаики и народной культуры. Это романтика украинского села, вышиванки, пиетет перед тружеником села.

Вместе с тем другая группа националистов, считает, что общество должно быть элитарным, и что позволено Юпитеру, не позволено быку. «Львица не оправдывается перед гиенами» — отвечала Ирина Фарион, на вопрос о её членстве в Коммунистической партии Украины.

Ответом на вопрос почему украинские националисты расходятся во мнении считать ли людей труда равными себе или нет будет цитата из той же работы Я. Отецько: «Не тільки чужі, а й свої боялися не раз своєї власної сили… Зокрема цієї динаміки «черні», народу в поході… Одні, побачивши, що вона несе нові порядки, відреклися її, нап’ятнувавши, як руїнницьку силу… Вони говорили лише про національно-державне визволення і не пов язували його із соціяльним визволенням…»[46]

Говоря по правде это означает, что украинские националисты запоют песню во славу вышиванок, про село, про свободу, про славу нации и её героев, соберут майдан, в своих целях «национально-государственного освобождения» или «революции гидности» и используют лохов по назначению.

«В них цей ідеал стає якимсь рустикальним матеріалізмом гречкосія»[47]. Так Дмитрий Донцов отзывался о национально малосознательных украинцах. Здесь проявляется патриотизм Донцова. Хорошее дело пренебрегать в своей книге крестьянским трудом, называть тружеников гречкосеями, не правда ли?