По мнению Сциборского стремление национального государства к экспансии выше общечеловеческих ценностей: «Український націоналізм хоче спричинитися до створення потужної й великої держави, що в стані була б кожночасно — через свою внутрішню скріпленість і зовнішню активність — найкраще здійснювати завдання Української Нації та захищати її інтереси перед іншими націями. Як вказувалося, у цьому
устремлінні він послуговується насамперед засадами здорової, егоїстичної національної моралі, необмежуваної ніякими “принципіальними” умовами і виключністю національного інтересу, що стає для нього превище всіх “загальнолюдських” доктрин
».Теперь посмотрим, чему учат идейные наследники классиков украинского национализма. Начнем с «Тризуба». Здесь, как сказала бы одна «дочь офицера», не все так однозначно. Потому что у «Тризуба», породившего «Правый сектор», все эти идеи выражены не так откровенно. Авторитарность организации и кастово-орденская структура «Тризуба» были обоснованы в книге В.Иванишина «Нація. Державність. Націоналізм», изданной в 1992 году в Дрогобыче. Но в программных документах организации они представлены в виде отрывочных намеков. Так в программе «Тризуба» четко прописаны только планы милитаризации Украины. Все остальное как бы и не обозначено. Оно выступает словно невзначай, между строк. Приведем пример. Программа много рассуждает о самоуправлении, влиянии народа на чиновников и механизмы власти, но вдруг отмечает:
«При цьому слід враховувати, що національно свідомі кадри з досвідом державного будівництва
— це золотий фонд нації і його треба берегти»[66]. Курсив и жирный шрифт даны в оригинале.Это очень показательная оговорочка, которая заставляет припомнить, что мы слышали о роли элит в системе нациократии. Чтобы сомнений не возникало, рекомендуем заглянуть в другой документ «Тризуба» — «Декларацию националистических принципов». Поясняя концепцию освободительной борьбы украинской нации, тризубовцы отмечают, что эта борьба должна вестись «на засадах ідеології українського націоналізму і під єдиним керівництвом націоналістичного революційного Проводу, створеного на базі Національного Революційного Ордену»
[67]. Как строятся отношения между массой и этим «проводом» разъясняет небольшой текст «12 черт характера украинского националиста», размещенный в виде приложения к «Декларации». Четвертый пункт гласит: «4. Дисциплінований, це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерті Ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що дисципліна — це основа організації сили, а анархія — це руїна. Тому він завжди підтримує авторитет Проводу Української Нації в Організації». Там же в приложении размещены «44 правила жизни украинского националиста». Пятое правило говорит о том же: «Залізна дисципліна щодо Ідеї та Проводу і обов'язок праці є Твоєю чеснотою». Что это всё как не вождизм, авторитаризм и иерархия?Правда, и в Декларации присутствует множество слов о самоуправлении и народовластии. «Тризуб» пафосно заявляет:
«Наша політика: Боротьба за українську Україну, а не за можливість панувати над власним народом.
Наша боротьба: За владу народу, а не за владу над народом
».Ну чем не демократы? Однако тут же рядом «Декларация» не оставляет от демократизма камня на камне: