Украинский национализм: только для людей

«Іншими словами, інтерес нації — найвища домінанта, всі інші інтереси — класові, релігійні, регіональні, партійні та ін.- є лише похідними від цієї домінанти і не можуть претендувати за наріжну засаду національного поступу».

Внешняя агрессия и великодержавность:

«Державне оформлення національних устремлінь аж ніяк не є межею для подальшого самовираження нації. Нація — явище культурне і перебуває у постійному змаганні з іншими національними культурами; і це протистояння не визнає кордонів. Іншими словами, "імперіальний" дух — є неодмінною ознакою кожної здорової нації. "Нація, що залишається у своїх межах, не тужить за духовою і державною експансією, не знає імперіальної тенденції,- нація нежива" (О. Ольжич)».

Милитаризм:

«Культ ідейної мілітарності, ідейний антипацифізм — це те, що має інтенсивно пропагуватися у суспільстві, створюючи атмосферу любові до власної Армії».

«Петлюра постійно наголошував на тому, що "тримати меч" — це не лише завдання військовиків, це відповідний стан суспільства, це певне дозрівання нації, усвідомлення того, що тільки та нація, яка добре володіє мечем, може бути гарантована за свої рала, сподіватися щасливого майбутнього.

Під сучасну пору суспільство не цілком осягнуло заповіт Отамана. Є певне упередження до діяльності в Україні різноманітних українських парамілітарних структур. Замість того, щоб посилити їхній ідейний вишкіл, з них роблять мало не ворогів державності».

Так что всё по заветам Донцова и Сциборского.

Этот же набор идей гораздо более активно и открыто повторяют социал-националисты. Свободовец Андрей Ильенко в статье «Кінець ретронаціоналізму та перспективи Нового Націоналізму» воспроизводит аналогичные установки. Он считает авторитарность принципом построения не только государства, но и всех социальных учреждений. Практически этот принцип «виявляється у створені чіткої ієрархічної системи управління». Из принципа иерархичности Ильенко выводит принцип правления элит:

«Тому, керуючись принципом авторитаризму, ми зможемо змінити нарешті цей ганебний стан, привівши до влади справжню національну еліту — досконалих духовно і фізично найкращих синів і дочок свого народу, єдиний сенс і мета життя яких — беззастережне служіння своїй нації. Тільки така еліта, керуючись принципом авторитаризму, спроможна вивести нас з тотальної кризи».

Наконец Ильенко воспроизводит те же установки на великодержавность и империализм: