Украинский национализм: только для людей

Намагання штучно представити український націоналізм як замкнене і відрізане від світу явище, яке нібито не мало нічого спільного з іншими подібними рухами в інших країнах — не витримує жодної критики. Без правильного осмислення ідеологічної спадщини 20-30-х рр. XX cm. нам не вдасться створити нову, життєдайну ідею націоналізму. При цьому мова йде не лише про український націоналізм (хоча про нього в першу чергу), а й про всі інтегральні рухи тих часів…

Але Друга хвиля Консервативної революції не відбудеться, якщо не буде знята анафема з першої хвилі Консервативної революції. Доки не відбудеться кардинальна переоцінка ролі інтегрально-націоналістичних режимів в першій половині XX століття, дотиуся права Європа буде відрізана від свого коріння і жеврітиме на манівцях ліберального метанаративу.

Ключовий момент цього процесу — це редемонізація націонал-соціалізму. Цей рух, маючи чимало вад і будучи доволі еклектичним, очевидно є наймаштабнішим з усіх інтегральних рухів часів першої хвилі Консервативної революції і саме тому став найпершим об ’єктом безпрецедентної історичної фальсифікації з-боку переможців у другій світовій війні… Без редемонізації націонал-соціалізму… нема зняття анафеми з Першої хвилі Консервативної революції, а без цього нема Нової Європи і відродження Білоїраси. Тобто нема і Великої України.

…Новий Націоналізм (або, як називаємо його ми — Соціал-Націоналізм) на місце ретроспективності, вторинності, ліберальності, пасивності, ілюзорності та культурництва ставить авторитаризм, великодержавність, Білу расову політику, антиолігархізм, арійський суспільний лад, осягнення сутності національної культури і традицію інтегрального націоналізму».

Эти цитаты взяты из статьи Ильенко «Кінець ретронаціоналізму та перспективи Нового Націоналізму», помещенной в программном сборнике «Український соціальний націоналізм», изданном в 2007 году в Харькове. Пусть читатель простит нас за столь пространное цитирование, но оно того стоит. Социал-националисты обычно не признают публично свое идейное родство с Гитлером, а здесь редкий случай, когда вещи названы своими именами.

Украинские расисты в годы независимости сперва группировались в Социал-националистической партии Украины.

Она возникла в начале 1990-х годов во Львове, но затем в 2004 году провела «ребрендинг» и стала называться ВО «Свобода». Официально «Свобода» дистанцируется от откровенного расизма, но частным порядком ее лидеры провозглашают такие идеи.

Вот что пишет уже известный нам Ильенко: