Читаем Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918 полностью

Парфирьев Д.С. Украинские политики Австро-Венгрии и Антанта (1914–1918 годы) // Новая и новейшая история. 2019. № 6. С. 154–161.

Патер I. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2000.

Пахолків С. Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації. Львів, 2014.

Петрій І. Щоденник Володимира Шухевича як джерело до історії російської окупації Львова 1914–1915 років // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2007. Спеціальний випуск. С. 464–479.

Пичета В. Основные моменты исторического развития Западной Украины и Западной Белоруссии. М., 1940.

Попик С. Українці в Австрії: австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. К. – Чернівці, 1999.

Райківський І. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини XIX століття. Івано-Франківськ, 2012.

Расевич В. Діяльність українських політичних організацій у Відні підчас Першої світової війни // Вісник Львівського університету. Серія: Історична. Вип. 34. 1999. С. 317–330.

Расевич В. Західно-Українська Народна Республіка 1918–1919 рр. // Україна між самовизначенням та окупацією: 1917–1922 роки. К., 2015. С. 173–191.

Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Нью-Йорк, 1956.

Рожак К. Шарж і карикатура у контексті видавничої діяльності мистецького угруповання Українських січових стрільців // Народознавчі зошити. 2009. № 3–4 (87–88). С. 497–503.

Романюк Т. Архівні матеріали до історії українського шкільніцтва в Австро-Угорщині 1915–1918 рр. // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. Вип. 2 (1995–1997 рр.). Львів, 1999. С. 279–290.

Рубинштейн Е.И. Крушение австро-венгерской монархии. М., 1963.

Рудницький С. Коротка географія України. Ч. II. Львів, 1914.

Савченко В.Н. Восточная Галиция в 1914–1915 годах (национально-политическая ситуация в политике российской администрации) // Отечественная история. 2002. № 5. С. 76–89.

Савченко В.Н. Восточная Галиция в 1916–1920 годах (этнополитическая ситуация в крае) // Отечественная история. 2004. № 2. С. 96—113.

Савченко В.Н. Восточная Галиция накануне Первой мировой войны (этносоциальная ситуация по данным российского Министерства иностранных дел) // Отечественная история. 2005. № 6. С. 32–41.

Савченко В.Н. Восточнославянско-польское пограничье 1918–1921 гг. (Этнонациональная ситуация и государственно-политическое размежевание). М., 1995.

Сіромська Г., Сіромський Р. «Це прояви ідеологічної боротьби, а ми інколи недооцінюємо їх»: архівні матеріали справи професора Олександра Карпенка (1968–1973) // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2014. Вип. 50. С. 518–546.

Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Галичині // Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. Нью-Йорк – Париж— Сідней – Торонто, 1961. С. 77—231.

Стахів М. Західня Україна та політика Польщі, Росії і Заходу (1772–1918). В 2-ох тт. Скрентон, 1958.

Субтельний О. Україна. Історія. К., 1991.

Торжество історичної справедлівості. Закономірність возз’єднання західно-українських земель в єдиній українській радянській державі. Львів, 1968.

Трайнин И.Н. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. М.—Л., 1947.

Трофіш’як Б. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини. Тернопіль, 2001.

Угран-Безгрішний М. Нарис історії «Українських Січових Стрільців». Перша частина. Рогатин – Львів – Київ, 1923.

Уська У. Галицька автономія (1861–1914): інституційно-організаційний розвиток та формування сфери повноважень // Проект «Україна». Австрійська Галичина. Харків, 2016. С. 58—111.

Уська У. Спроби впровадження етнічної назви «українці» в офіційне діловодство Австро-Угорщини (1914–1918) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету. Вип. 4. Львів, 2001. С. 153–159.

Хрох М. От национальных движений к полностью сформировавшейся нации: процесс строительства наций в Европе // Нации и национализм. М., 2002. С. 121–145.

Чорновол 1. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010.

Шлемкевич М. Галичанство. Нью-Йорк – Торонто, 1956.

Якимович Б. До початків відродження українського війська: стрийська сторінка в історії українських січових стрільців // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 5. Львів, 1998. С. 693–702.

Яремчук В. Українська балатопартійність Наддніпрянської і Західної України: компаративний аналіз (1899–1918 рр.). К., 2012.

Bihl W. Beitrage zur Ukraine-Politik Osterreich-Ungarns 1918 // Jahrbiicher fur Geschichte Osteuropas, Nene Folge. 1966. Bd. 14, H. 1. S. 51–62.

Перейти на страницу:

Все книги серии Новейшие исследования по всеобщей истории

Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918
Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918

В книге показано то, как Первая мировая война катализировала развитие украинского национального движения в империи Габсбургов. Обострение конфронтации с поляками, разгром русофильского движения, уступки имперского центра и поддержка со стороны Германии свелись к тому, что украинский национальный проект стал безальтернативным для русинского населения Галиции и Буковины. Главным средством экспансии украинского движения была национальная мобилизация, охватившая русинов на передовой, в тылу и на прифронтовых территориях. Украинские политики, чьей целью до самого распада Австро-Венгрии была автономия в составе империи, не заметили, как чаяния населения опередили их намерения, – к концу 1918 г. на местах господствовала идея независимого украинского государства.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

Дмитрий Станиславович Парфирьев

История / Научно-популярная литература / Образование и наука

Похожие книги

100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?
100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?

Зимой 1944/45 г. Красной Армии впервые в своей истории пришлось штурмовать крупный европейский город с миллионным населением — Будапешт.Этот штурм стал одним из самых продолжительных и кровопролитных сражений Второй мировой войны. Битва за венгерскую столицу, в результате которой из войны был выбит последний союзник Гитлера, длилась почти столько же, сколько бои в Сталинграде, а потери Красной Армии под Будапештом сопоставимы с потерями в Берлинской операции.С момента появления наших танков на окраинах венгерской столицы до завершения уличных боев прошло 102 дня. Для сравнения — Берлин был взят за две недели, а Вена — всего за шесть суток.Ожесточение боев и потери сторон при штурме Будапешта были так велики, что западные историки называют эту операцию «Сталинградом на берегах Дуная».Новая книга Андрея Васильченко — подробная хроника сражения, глубокий анализ соотношения сил и хода боевых действий. Впервые в отечественной литературе кровавый ад Будапешта, ставшего ареной беспощадной битвы на уничтожение, показан не только с советской стороны, но и со стороны противника.

Андрей Вячеславович Васильченко

История / Образование и наука