Читаем Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918 полностью

Трильовський К. З моїх споминів // Український прапор. 1919. Ч. 23–25. С. 18–19.

Хроновят М. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі // Вісті комбатанта. 1972. Ч. 1 (57). С. 33–40.

Цегельсъкий Л. Від леґенд до правди. Нью-Йорк – Філядельфія, 1960.

Цегельсъкий Л. Як се було? Спогади з часу повстання української держави // Український Вістник. 1927. Ч. 4. С. 3.

Целевич К. Перші дні листопада 1918 року // Угнів та Угнівщина. Історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1960. С. 114–118.

Чернецький А. Спомини з мого життя. К., 2001.

Чернин О. В дни мировой войны. Мемуары министра иностранных дел Австро-Венгрии. СПб., 2005.

Чикаленко Є. Щоденник (1918–1919). К., 2011.

Шухевич С. Видиш брате мій (8 місяців серед УСС-ів). Львів, 1930.

Днів В. Зустріч з полк. Євгеном Коновальцем на тлі настроїв доби // Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. С. 426–465.

Bilinski L. Wspomnienia і dokumenty. Т. II. Warszawa, 1925.

Glqbirtski S. Wspomnienia polityczne. Pelplin, 1939.

Grabski S. Pami^tniki. T. 2. Warszawa, 1989.

Jablotiska H. Dziennik z obl^zonego Przemysla 1914–1915. Przemysl, 1994.

Jaworski W.L. Diariusz 1914–1918. Warszawa, 1997.

Lancucki S. Wspomnienia. Warszawa, 1957.

Witos W. Moje wspomnienia. Warszawa, 1981.

Литература

Адамович C. Співпраця Союзу визволення України з українськими громадсько-політичними організаціями і партіями Галичини // Вісник Прикарпатьского університету. Історія. Вип. II. Івано-Франківськ, 1999. С. 46–50.

Адамович С.В. Стосунки наддніпрянської політичної еміграції з Головною Українською Радою: спроба консолідації українського національного руху (1914–1915 рр.) // Вісник Прикарпатьского університету. Історія. Вип. VI. Івано-Франківськ, 2002. С. 61–70.

Бабій Ол. Націоналізм і лібералізм // Український голос. 1 листопада 1931. Ч. 39. С. 1.

Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. М., 2000.

Буковина. її минуле і сучасне. Париж – Філадельфія – Дітройт, 1956.

Василик І.Б. Кость Левицький: від адвоката до прем’єра ЗУНР. К-, 2012.

Вендланд А.В. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848–1915. Львів, 2015.

Гадзинский В. Революционное движение в Восточной Галиции (Конец 1918 и начало 1919 гг.). М. – Пг., 1923.

Гайда Ф.А. Грани и рубежи: понятия «Украина» и «украинцы» в их историческом развитии. М., 2019.

Гентош Л. Ватикан і виклики модерності. Львів, 2006.

Грицак Я. Нарис історії України. К., 1996.

Губогло М.Н. Вопросы теории и практики этнической мобилизации // Этническая мобилизация и межэтническая интеграция. М., 1999. С. 25–64.

Гуйванюк М.Р. С. Січовий рух у Галичині й на Буковині (1900–1914 рр.). Дис… канд. іст. наук. Чернівці, 2002.

Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії. К., 1993.

Гурный М. Великая война профессоров. Гуманитарные науки. 1912–1923. СПб., 2021.

Добржанский А.В. «Буковинизм» как разновидность регионального самосознания в Австро-Венгрии конца XIX – начала XX вв. // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. М., 1997. С. 75–83.

Добржанський О. Від Є. Гакмана до М. Василька. Українські депутата від Буковини в Австрійській державній раді (1861–1918 рр.) // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 15. У 2-х ч. Ч. 1. К., 2009. С. 57–65.

Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини XIX – початку XX ст. Чернівці, 1999.

Дорнік В., Ліб П. Німецька імперія та Австро-Угорщина як окупанти України 1918 р. І І Україна між самовизначенням та окупацією: 1917–1922 роки. К., 2015. С. 195–313.

Думін О. Історія Легіону українських січових стрільців 1914–1918. Львів, 1936.

Жерноклеев О.С. Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899–1918). К., 2000.

Заярнюк А. Национальное освобождение и гражданство в империи: галицкие украинцы в Первой мировой войне // Культуры патриотизма в период Первой мировой войны. СПб., 2020. С. 204–225.

Заярнюк А., Расевич В. Галицьке греко-католицьке духовенство у Першій Світовій війні: політичні, культурні і соціяльні аспекти // Ковчег. Т. VI. Насилля влади проти свободи сумління. Львів, 2012. С. 160–192.

История Украины. СПб., 2016.

История Украины. Краткий курс. К, 1948.

Каліщук О.М. Роль галицької інтелігенції в національно-культурному відродженні українців Волині (1914–1918 роки). Дис… к.і.н. Львів, 2002.

Каширин В.В. Взятие горы Маковка. Неизвестная победа русских войск весной 1915 года. М., 2010.

Кедрин І. Опльовування революції // Розбудова нації. 1928.

Ч. 7–8. С. 281–290.

Перейти на страницу:

Все книги серии Новейшие исследования по всеобщей истории

Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918
Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918

В книге показано то, как Первая мировая война катализировала развитие украинского национального движения в империи Габсбургов. Обострение конфронтации с поляками, разгром русофильского движения, уступки имперского центра и поддержка со стороны Германии свелись к тому, что украинский национальный проект стал безальтернативным для русинского населения Галиции и Буковины. Главным средством экспансии украинского движения была национальная мобилизация, охватившая русинов на передовой, в тылу и на прифронтовых территориях. Украинские политики, чьей целью до самого распада Австро-Венгрии была автономия в составе империи, не заметили, как чаяния населения опередили их намерения, – к концу 1918 г. на местах господствовала идея независимого украинского государства.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

Дмитрий Станиславович Парфирьев

История / Научно-популярная литература / Образование и наука

Похожие книги

100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?
100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»?

Зимой 1944/45 г. Красной Армии впервые в своей истории пришлось штурмовать крупный европейский город с миллионным населением — Будапешт.Этот штурм стал одним из самых продолжительных и кровопролитных сражений Второй мировой войны. Битва за венгерскую столицу, в результате которой из войны был выбит последний союзник Гитлера, длилась почти столько же, сколько бои в Сталинграде, а потери Красной Армии под Будапештом сопоставимы с потерями в Берлинской операции.С момента появления наших танков на окраинах венгерской столицы до завершения уличных боев прошло 102 дня. Для сравнения — Берлин был взят за две недели, а Вена — всего за шесть суток.Ожесточение боев и потери сторон при штурме Будапешта были так велики, что западные историки называют эту операцию «Сталинградом на берегах Дуная».Новая книга Андрея Васильченко — подробная хроника сражения, глубокий анализ соотношения сил и хода боевых действий. Впервые в отечественной литературе кровавый ад Будапешта, ставшего ареной беспощадной битвы на уничтожение, показан не только с советской стороны, но и со стороны противника.

Андрей Вячеславович Васильченко

История / Образование и наука