Українська байка

Хто в воза  Коней запряга,
То ґречно їх не просить.
Та добрий пан  сказав, що  вже
Того  порядку досить.

І, загнуздавши раз  Коня,

Він  став  питати в його:
— Чи  вас у корінь запрягти,
Чи  з боку  — і з якого?

Коштовні віжки  почепить

Чи  з простої сириці?
У голу руку  взять  батіг
Чи  брати  й рукавиці?

Та,  мабуть, Кінь  невдячний був,

А то й дурненький, може,
Бо  на ласкаві ці слова
Він  одповів негоже:

— Язик  ваш  любо  так  бринить,

Як  добрії  цимбали,
Але було  б мене  спитать,
Як  ще не загнуздали.

Я знаю  — віжки  всі цупкі,

Чи  з шовку, чи з ременю;
Батіг  усякий дошкуля,
Як  вам  попався в жменю.

Та й ще скажу:  як  чортвіть-що

Я тут возити маю,
То краще б я не запрягавсь
Ні  в корінь, ані  скраю.

МУДРИЙ КРАВЕЦЬ

Прийшли люди  до кравця
(Це  було  в столиці),
Щоб пошив їм жупана
Й  добрі  ногавиці.
— То не штука, — каже  той, —
Шити ми  зумієм.
Тільки нащо б я вдягався,
Бувши гречкосієм?
Відкіля се ви такі
І чиї  піддані!
Наші люди  — без штанів
І в сорочці драній.
— Хоч і з різних ми  країн,
Та не з-за  кордону,
А хотіли  б одягтись
Добре, по закону.
От сукно, а твій  доклад...
— Що  за витребеньки!
Я вам  краще положу
Латочки новенькі.
Або хай сукно  лежить,
А щоб  менш мороки,
Я вам  добре  й без сукна
Полатаю боки.

Сильвестр ЯРИЧЕВСЬКИЙ (1871 — 1918)

НАРАДА КРУКІВ