Українська байка

Хома  журився,
Що  лобода  й кукіль  у просі  зародився;
А кум  Хомин так  об’яснився:
— Іще  то не біда,
Як  в просі  лобода.
А оттоді  біди,
Як  ні прісця, ні лободи!

ГОЛОДНИЙ ХОМА

Голодному Хомі  хтось  став  притьмом хвалити,
Що  як-то тим  панам в будинках гарно  жити!
А мій  Хома  сказав: — Як  хліба  край,
То й під вербою рай.

ГОРОХ

Щоб не оскуб  народ  гороху  при  дорозі,
Максим горох  посіяв в просі.
Що  ж вийшло? Дітвора — іще  й огуд не ссох  —
І просо витовкла, і обнесла горох.

ГРОМАДА

Раз  на мірошника мужик позов подав,
Що  він  пшеницю всю  не помолов — подрав.
Громада на суді дала  такую  вість:
— Хто зерно знівечив — нехай  же той  і їсть.

Вже лучче  б та мука  громаді пригодилась:

За суд такий — нехай  мукою  б подавилась!

ЛЮБОВ

— Чом  щирая любов  тепера рідко  стала?
— З Амурових очиць пов’язка спала:
Лихий хлопчук
З пов’язочки пошив капшук.

ХОМИНА УСЛУГА

Петро в Хоми  позичив плуга.
Хома  поратував, а чересло й леміш
Оставив, не дає  Петрові, хоть заріж!..
Яка  ж Петру  користь — без лемеша із плуга?
Така-то Хомина услуга!

СІРКО

Сірко, забравшись на копицю,
Від сіна  відганяв телицю...
На  світі  так  скупий живе:
І сам  не пожива — і людям не дає.

ЛЕВ І МИШ

Убравсь в тенета Лев,  а Миш його  пустила:
Тенета Миш перекусила.

Овва!

Маленька Миш спасає Льва!

КАШТАН І СВИНЯ

Прийшла Свиня у гості  до Каштана;
Каштан, кудлатий пес,  Свиню пришанував:
В багнюці покачав і ухо розірвав!

Яка  гістя  — така  і шана!

ЛИСИЦЯ

В Петра в дворі  Лисиця проживала;
Лисиця на Вівцю  Петрову наклепала,
Що  буцім  ніччю  кури  крала.
— А ти ж як  писк у пір’я  замарала?
— Та я...  я патрать помагала.

Частенько злодія  в суді судять, слідять;

А можна злодія  по пір’ячку пізнать
І по Лисичому словечку
Не  нівечить Овечку.

КОВАДЛО І МОЛОТ

— Таки  тобі  хоть раз  кувати  остивало? —
Питало Молота Ковадло.
Задихавшись, йому  мій  Молот промовля:
— Питайся не мене  — спитайся коваля.

ВІВЧАР ТА ВІВЦЯ

Вівчар, як  стриг  Вівцю, розжалувавсь над  тим,
Що  стілько трудиться над  стадом  він  своїм,
Що  тих трудів  його  не стоїла  скотина;
Вівця  озвалася: — А з чого  сірячина?

ІВАН І ПЕТРО

У Йвана та Петра дві хати  запалали,
А Йван з Петром самі  себе  не рятували,
А тілько, стоячи, кричали на живіт.
Іван:  «Гасіть  огонь!»  Петро: «Огонь  гасіть!»

Прислів’я каже:  більш  роби,

Та менше говори...

ГАДЮКА

Гадюку  мерзлу  взявши в руки,
Іван  за пазуху  відтаять положив.
Гадюка в пазусі  одтила
Та Йванові жала  впустила.
Гадюка ожила — добродій більш  не жив;
Від яду вмер,  набравшись муки.

Так  платять за добро  Гадюки! 

МЕТЕЛИК І КОМАР