Unknown

]

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (Валленштайн) (1583-1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської імперії під час Тридцятирічної війни (1618—1648). 24 січня 1634 імператор підписав таємний указ, яким усував Валленштайна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштайн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштайна зарізали підкуплені офіцери особистої охорони.

[

←84

]

Ринграв - З 1660 року з Голландії до Франції була завезена мода на костюми з рингравами, що отримали таку назву за імені Рейенграфа фон Сальма, ніби здивувати своїм туалетом Париж, за що вдячні парижани присвоїли цій дивній одежі ім’я сміливого новатора. Ринграв являє собою широку спідницю на збірках, але частіше простігану складками, декоровану стрічками і бантами. Спідниця ця прикріплювалася до підкладки, яка утворювала дві широкі штанини.

[

←85

]

Від слова "franca", яке має в польській мові дуже багато негативних значень, від "сифіліс", "короста", "екзема" до "карга", "повія", "мегера" і т.д.

[

←86

]

Іва́н Виго́вський (Іван Остапович Виговський) (1608 - 1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк.

 Вступив до кварцяного війська Речі Посполитої, де потім став ротмістром. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а в 1650 отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані — Генеральну військову канцелярію. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657-1659), Великий гетьман Руський (1658—1659).

[

←87

]

Тут: татарська шабля.

[

←88

]

Протистояння під Старицею відбувалося у 1581 році між військами Республіки Обох Народів та Московського царства. Протистояння стало частиною Останнього періоду Лівонської війни, що розпочався 1578 року.

[

←89

]

1648 рік. Перехід "річкових" реєстрових козаків під Камінним Затоном передував битві під Жовтими Водами.

[

←90

]

Мотрона Хмельницька (пол. Motrona Chmielnicka, уроджена Олена Чаплинська, пол. Helena Czaplińska, ? — 1651) — шляхтянка руська, дружина Даніеля Чапліцького (Чаплинського) і друга дружина Богдана Хмельницького. У хрещенні — Мотрона. Богдан Хмельницький перед битвою під Берестечком отримав відомості від Тимоша про нестачу коштів у козацькій скарбниці, доручив йому розслідування цієї справи. У результаті гетьманьский син довів, що гроші вкрала його мачуха Мотрона та її потаємний коханець — управитель скарбниці. 20 травня 1651 року Богданові прийшло повідомлення, що Тимош стратив їх обох (повісив). Звістка про смерть Мотрони завдала сильного душевного удару для Хмельницького, і напевно, була однією з причин поразок козаків під Берестечком.

[

←91

]

Лук'ян Мозиря (поч. XVII ст. — поч. травня 1652) — військовий діяч, корсунський полковник Війська Запорозького. Будучи незгідним з умовами Білоцерківського перемир'я зірвав укладення нового реєстру в Корсунському полку. Зрештою Хмельницький, за протидію виконання рішень Білоцерківського миру, звільнив Мозирю з посади. Він же у відповідь, за допомогою старшин свого та Білоцерківського полків, організував заворушення та вбивство полковників білоцерківського Громики та новопризначеного корсунського взявши участь у виступі М. Гладкого. Очолив один зі сформованих в районі Ніжина загонів котрі протидіяли вступу польських військ в Лівобережну Україну. За наказом гетьмана генеральний осавул Дем'ян Лісовець придушив повстання. Мозирю було страчено.

Миргородський полковник Матвій Гладкий – один із визначних українських військових діячів доби Визвольної війни, учасник знаменитих військових баталій (Корсунської та Пилявецької битв, походів на Львів і Замостя). Матвій Гладкий не бажав миритися з умовами принизливої Білоцерківської мирної угоди (1651); разом із загонами Лук’яна Мозирі та Бугая він зробив усе, щоб просування польських військ по території Гетьманщини було максимально утрудненим. Але під час бойових дій хоробрий ватажок потрапив у полон. Його було передано українсько-польській військовій комісії, і 18 травня разом із 1652 бранцями страчено.

[

←92

]

Тут Автор допустився помилки. Розкол,що почався в Москві в 1650-х роках, до України ще ніяк дійти не міг. Козаки і селяни хрестилися ще двома пальцями.

[

←93

]

Мається на увазі Південний Буг (по-польськи Boh).

[

←94

]