Unknown

 

 

 

 

ЯрослаЬ

ГАЛАН

ТВОРИ

У ЧОТИРЬОХ ТОМАХ «НАУКОВА ДУМКА»

Ярослав

ГАЛАН

ТОМ ПЕРШИЙ

ДРАМАТИЧНІ

ТВОРИ

КИЇВ - 1977

У2

Г15

Редакційна колегія:

В. С. БУРЯК (голова)

П. М. ДОВГА ЛЮК М. О. КРОТКОВА-ГАЛАН Г. Г. КУЛ1НИЧ Я. X. ЦЕГЕЛЬНИК Д. Г. ЦМОК АЛЕ НКО

Упорядкування та примітки Г. Г. КУЛІНИЧА

Вступна стаття Б. С. БУРЯКА

Редактор тому Л. М. ДОВГАЛЮК

Редакція художньої літератури

 

 

г

70403—174

М221 (04)—77

115—77

 

 

 

© Видавництво «Наукова думка», 1977

 

 

ЯРОСЛАВ ГАЛАН

І

Історія життя і творчості Ярослава Галана частина історії тієї гілки українського народу, його духовної і художньої куль­тури, що в силу драматичних обставин на довгі роки опинилась в умовах колоніального режиму панської Польщі. Пілсудчики навіть перейменували Західну Україну в Малопольїцу і оголосили спе­ціальну «програму» тотального знищення української культури, мови з тим, щоб на кінець 30-х років зникло і саме поняття «украї­нець»

Один з основоположників пролетарської літератури Західної України Степан Тудор писав, що саме їй, літературі, належить визначне місце в ідейній і національно-визвольній боротьбі на­родних мас, що її слово «впродовж визвольної класової боротьби на західноукраїнських землях включалося в упертість і жорсто­кість боротьби з нелюдськими окупантами, віддавало тій боротьбі свій молодечий запал, свою меншу або більшу мистецьку вмі­лість, свою класову зненависть до окупантів» ².

Використовуючи художній досвід критичного реалізму, творчо засвоюючи і розвиваючи спадщину його кращих представників — І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Лесі Українки, Л. Мартовича, Т. Бордуляка, пролетарські письменники Західної України уважно стежили за складними процесами, що відбувалися в багатонаціональній радянській літературі, зокрема в літературі українській, за її успіхами; вони пе тільки вивчали досвід якісно нової літератури, а й популяризували кращі твори па сторінках своїх видань.

Література соціалістичного реалізму стала для них прикла­дом служіння ідеалам революції, своєму народові. Про особливість розвитку прогресивних зарубіжних літератур, вирішальну ролі,

Історія української літератури у восьми томах, т. 6. К., «Нау­

кова думка», 1970, с. 435.

щеп ^ ^р, Р' Т^В0Р^{И 11} Двох томах, т, 2. К., «Наукова думка», гооі, с. 447—448.

нової літератури, яка з’явилась з народженням нового героя, В. Маяковський якось зауважував, що за кордоном твори радян­ського письменника сприймаються не як «шаблонні агітки», а як «чудо вільного слова», яке організовує або ще більше згуртовує ліві загони для майбутньої боротьби. Серед тих, хто безстраш­но боровся в загонах пролетарської літератури, був і Ярослав Галан.

З новою силою щедрий талант письменника розкрився в умо­вах радянської дійсності. В його творчість прийшов новий герой, який втілював типові риси людини, що здобула свободу праці, мислі, слова. Художній метод соціалістичного реалізму відкрив перед Я. Таланом необмежені можливості відображення всієї ба­гатогранності життя нашого народу, викриття ворожої ідеології у всіх її проявах.

Народився Ярослав Олександрович Галан 27 липня 1902 року в сім’ї дрібного службовця. Дитинство його пройшло у містечку Динів, над Сяном (нині ПНР). Вчився спочатку у місцевії! школі, а потім — у Перемишлі — у чотирирічній школі, в гімназії.

Пізніше Я. Галан, говорячи про українські школи в Галичи­ні, про надзвичайно низький рівень навчання, жорстокі порядки, назвав їх «тюрмами без грат». Дітей у них били різками, намоче­ними в солі, за те, що не знали молитов. Був навіть складений своєрідний «прейскурант», за яким сікли учнів.

У своїх творах Ярослав Олександрович не раз з сумом і по­чуттям гумору повертався до свого дитинства. Про перший кон­флікт із служителями церкви він дотепно розповів в остаппьому памфлеті «Плюю на папу». Одного разу панотець запитав його: «Чому святого отця називаємо Пієм?» На це хлопець простодушно відповів: «Бо святий отець любить випити!» І тоді па тілі Ярослава він «викарбував» десять заповідей. «Господь не наділив мене смиренням,— признавався потім письменник,— і, мабуть, тому, по­вернувшись додому, я вже з порога сказав матері: «Плюю на папу!»

Звичайно, в даному випадку маємо справу з літературним твором, в якому діють жанрово специфічні засоби типізації, а факти автобіографічні мають свої межі умовності, узагальнення. Газом з тим незаперечними є достовірність життєвих фактів, со-' ціальної атмосфери, яку відтворює письменник. А він вже з юних літ бачив навколо багато сумних картин народного життя, несправедливість і жорстокість.

Тяжкі страждання трудящим Західної України принесла пер­ша світова війна. Здавалось, но було таких принижень, що їх би не зазнали від австро-угорськпх окупантів українські трударі, які були позбавлені всіх прав, включаючи право говорити рідною мо- інію. Ідею про український упіверситет окупанти знущально зара­ховували до «мрій відрубаної голови».