Unknown

З притаманною Я. Таланові рішучістю й енергійністю він одразу ж поринає у громадське і наукове життя. Його обирають заступником голови молодіжної організації «Життя», він стає одним з організаторів прогресивного українського товариства «Пролом», вступає до лав Комуністичної партії Польщі.

Краківський період літературної біографії Я. Галана мав особ­ливо велике значення. Саме в стінах Краківського університету він почав працювати над п’єсою «Дон-Кіхот із Еттенгайма», хоча своє перо уже пробував і раніше — 1925 року для перемишльсько­го аматорського театру він інсценізував «Тайну ночі» за повістю Г. Еварса «Аль-равне» та «Ромео і Юлія» за новелою Г. Келлера.

З дебютом драми «Дон-Кіхот із Еттенгайма» у молодого дра­матурга пов’язані і перші радощі від літературної праці, і перші розчарування. Цю п’єсу Я. Галап послав до Львова на закритий конкурс кооперативу «Український театр». Тут вона була удостоє­на першої премії, а в 1928 році поставлена на сцені цього ж театру. Але п’єса не мала успіху у широкого глядача і скоро зійшла зі сцени.

В цей час відбулася ще одна подія в житті молодого письмен­ника, яка, можливо, відіграла вирішальну роль в його подальшій революційній і літературній діяльності. На виклик «Українського театру» Я. Галан приїхав 1927 року до Львова і тут вперше зу­стрівся з пролетарськими письменниками В. Бобинським, С. Ту- дором, П. Козлашоком, які, починаючи з другого номера свого журналу «Вікна», друкують його п’єсу «Дон-Кіхот із Еттенгайма». Відтоді Я. Галан — активний співробітник журналу «Вікна». Він виступає з оповіданнями, памфлетами, фейлетонами, спрямовани­ми проти польських окупантів, українських буржуазних націона­лістів та уніатської клерикальної реакції.

У квітневому номері за 1928 рік редакція журналу «Вікна» повідомляла своїх читачів, що «Ярослав Галан (Краків) написав п’єсу «Транспорт», дія якої відбувається в одному з портових міст Апглії в зв’язку з революційними подіями в Китаї». Мова йшла про п’єсу, яка потім стала відомою під назвою «Вантаж» і вперше була надрукована в журналі «Нові шляхи» (1929), видана

 

 

окремою книжкою у Львові і перевидана 1930 року в Харкові.

У 1928 році Я. Галан закінчує Краківський університет і ді­стає призначення в Луцьку приватну гімназію на посаду викла­дача польської мови і літератури. Та після десяти місяців вчи­телювання Я. Гадана як «неблагонадійного» було звільнено. З «вовчим квитком» він їде до Львова і там поринає у літера­турну роботу журналу «Вікна».

У збиранні і згуртуванні прогресивних письменників, у ви­явленні талановитої літературної молоді велика роль належить саме цьому журналу — бойовому органу революційної літератури, популяризаторові творчості радянських письменників. Польські власті мали всі підстави заявити, що «Вікна» редагуються «в ко­муністичному дусі», що більшість статей — «це заколотницька пропаганда» ¹.

В справі консолідації пролетарських письменників, визначен­ня їхніх ідейно-естетичних завдань і програми нової літератури принципово важливе значення мала перша нарада революційних письменників, скликана 12 травня 1929 року у Львові при жур­налі «Вікна». На ній було проголошено «Декларацію», в якій дано характеристику і оцінку сучасного стану літератури Західної України, сформульовано політичну платформу новоутвореної ор­ганізації пролетарських письменників «Горно», накреслено завдан­ня нової літератури в умовах національно-визвольної боротьби.

«Стоїмо на грунті пролетарської ідеології, обоснованої Мар­ксом і великими практиками сучасного послідовно марксівського пролетарського руху»,— говориться у цій декларації. Учасники наради, посилаючи «дружній привіт братнім літературним орга­нізаціям Радянського Союзу і зокрема Радянської України», під­твердили, що тільки пролетаріат є носієм «нового майбутнього світу», що письменники мають бути в його лавах, оскільки «про­летарське письменство являється одним із засобів пролетаріату в боротьбі за визволення». Серед письменників, які підписали «Декларацію», був Галан.

Молодий письменник знаходить дружню підтримку з боку вікнівців, встановлює зв'язки з робітничими організаціями, де ви­ступав з доповідями, буває серед студентської молоді. Він багато працює, але живе у великій матеріальній скруті. Так, у листі до дружини у Березів Нижній він пише, що йому хліб тільки в снах сниться, та з якою непохитністю і гордістю повідомляє про те, що луцький куратор звільнив його з роботи за «комуністичну діяльність як небезпечного комуніста і агітатора. Хоч я, по правді сказавши, ще мало заслужив на таку почесть, але в будучому я постараюсь це виправдати»

у Ю29 році Я. Галан завершує п’єсу «Вероніка», а з кінця 1930 року журнал «Вікна» в кількох номерах друкує ного коме­дію «99%», ^в якій викриває запроданство українських буржуаз­них націоналістів.

Цю ж тему він порушує у памфлетах, фейлетонах (за підпи­сом «Яга»). 1932 року письменник завершує п’єсу «Осередок», присвячену страйковій боротьбі робітничого класу.