Unknown

Ще не заговорили гармати на полях світової війни, а в га­лицьких містах і селах діялись речі, як пізніше згадував про це Я. Галан, котрі можна порівняти хіба тільки з різнею вірмен в Туреччині; у Перемишлі серед білого дня кілька десятків українців було зарубано гусарами. За симпатії до російського народу були проведені масові арешти. Запідозрених кидали до концтаборів і тюрем. Тоді потрапив до концтабору Талергоф і батько Ярослава.

У цей драматичний час в житті Ярослава Галана сталася по­дія, яка потім відіграла надзвичайно велику роль у його житті і творчості. Щоб не зазнати нових репресій від австро-угорських властей, в 1915 році мати Галана за допомогою російських солда­тів разом з дітьми евакуюється в глиб Росії. Сім’я зупинилась у Ростові-на-Дону, де Ярослав продовжує навчання у російській гімназії.

Для майбутнього письменника це були «дні незабутні». Яро­слав знайшов не тільки сердечність з боку своїх ровесників і вчи­телів, а й став свідком історичних подій, які згодом пронесе через усе життя. Тут віп вперше познайомився з творами В. Мая- ковського і М. Горького, почув слово «Ленін» і спів «Інтернаціо­налу». Під враженням цих пам’ятних літ він напише своє пер­ше оповідання «У дні незабутні», події якого відбуваються на берегах Дону.

Початок свідомого життя, а потім і літературної творчості У Я. Галана пов’язаний з подіями Великої Жовтневої соціалі­стичної революції, з її ідеалами. Вони мали вирішальний вплив на формування його світогляду, естетичних поглядів, самобутньо­го таланту.

Я. Галан не раз згадував про те, як його захопили уже перші твори радянської літератури, як через них він пізнавав новий світ, людину соціалістичного суспільства.

1918 року в результаті революційно-визвольного руху при­гноблених народів розпалась Австро-Угорська імперія. До Галичи­ни повертається родина Таланів. У 1922 році Ярослав закінчує Перемишльську гімназію, багато займається самоосвітою. Після Ростова юнака різко і боляче вражає задушлива атмосфера окупаційних порядків, що підтримувалися і насаджувалися

українськими буржуазними націоналістами в цьому багатостраж­дальному краї.

ІЗсі ці обставини не могли не вплинути на остаточне рішення шпака: покинути рідний край і виїхати до Трієста. Там Талан вступає до Вищої комерційної школи, але скоро остаточно пере­конується, що торговельно-ділова діяльність йому дуже далека і нецікава. Все більше його захоплюють література, театр, му­зика. А в 1923 році Ярослав складає іспити до Віденського уні­верситету на факультет слов’янської філології.

У Відні Я. Талан зближується з прогресивною студентською, робітничою молоддю, вступає до робітничого товариства «Єд­ність», в якому, зазначає він в автобіографії, «керівну роль віді­гравали австрійські комуністи».

Про цей період письменник неодноразово згадує, зокрема у своєму виступі на нараді колишніх учасників революційного під­пілля Західної України у вересні 1947 року: «Я почав революцій­ну діяльність в 1923 році у Відні. Там я вперше познайомився з революційним рухом... У Відпі було багато робітників-емігрантів, які виїхали з Польщі». Про це товариство Я. Талан писав, що воно мало «кілька сотепь членів» і в першотравневнх святах було настільки велике, «що брало участь в демонстрації під своїми прапорами».

Щоб мати змогу вчитись, Я. Таланові доводилось час від часу працювати то на заводі, то на будівництві, то у поміщиків, і не лише австрійських, а н італійських. Під час літніх вакацій він вирішує поїхати в Італію — в країну Дапте і Рафаеля. Подо­рож ця відіграла у біографії Я. Гадана дуже велику роль. Bin побачив не тільки безсмертні пам’ятки світової культури, позна­йомився з життям трудящих, а н вперше зіткнувся з фашизмом «у стадії його здійснення». Юнак уже тоді побачив, що в Італії трудящі чинять опір силам реакції. За містом Палермо на 400-мет- ровій кручі одного разу він побачив величезний напис червоними літерами: «Evviva Lenin! Abasso Mussolini!» («Хай живе Ленін! Геть Муссоліні!»). Згодом у памфлеті «їх обличчя», уже після того як італійські партизани повісять труп кривавого дуче вниз голо­вою, Я. Талан висловить своє захоплення мужністю революціоне­рів: «Для людей, які писали ці слова, померлий Ленін був завжди живий і вчив їх бути безстрашними у нерівній боротьбі».

Важливо нагадати і про таку суттєву деталь: політична оцін­ка, яку Я. Талан дає подіям тих років в Італії, збігається з оцінкою, яку дав цим подіям М. Горький у своїй статті «Дві бесіди». Відомо, що письменник тоді жив на острові Капрі і був

З

дуже добре обізнаний з тодішніми подіями в Італії. М. Горький наводить буквально ті ж факти, про які згадує і Я. Галан.

У 1924 році на університетські канікули Я. Галан приїжджає до Перемишля. Тут він зближується з революційним підпіллям, вступає до лав Комуністичної партії Західної України.

У 1926 році під час чергової пацифікації поліція знову за­арештовує батька Я. Галана. Того ж року Ярослав переводиться до Краківського Ягеллонського університету.