Unknown

«...1 похилився до її ніг. Голову скрив у сувоях оде­жі (!), і свіжий (!) розцвілий (!) запах (!) дівочого тіла окутав (!) його» (crop. 136).

Та не подумайте, що герой — це людина низької по­хоті тільки, ні, він естет, вихований на «Культі цяла» Сроковського *:

«І виплили, як лебеді на плесі матового озера... дро- жачі, наполохані перса... Нахилив сотник над ними за- борчі уста — й скам’янів.

...Як перед (?) мистецьким витвором, оторопів... Спо­кійно, побожно зложив зломане тіло на постелі.

І з тихим зачудованням стежив кожний пульс жит­тя...» (crop. 137).

Що далі було, автор, на превеликий жаль малолітніх пластунок, не пише, гадаємо тільки, що напевне щось несамовите, тим паче, що герой давно вже обіцяв:

«...зубами в’їстись в її біле тіло й розношуватись бо­лем», хоч:

«В очах дівчини аж іржав глум» (стор. 144).

Певне є тільки, що одне й друге «шляхетне сотворін- ня вдоволено, бундючно порскало».

У цьому місці «звиняємося» (стор. 113) перед чита­чами, що не маємо часу й місця довше займатися роман­тичним героєм, який впродовж цілої повісті так симпатич­но харчить своє рідне демонічне: хи-хи-хи!.. та дозволимо собі закінчити огляд твору талановитого молодця з-під Гусакова. Можемо йому лишень побажати, щоб і далі з такою ж самою впертістю і послідовністю йшов до «най­вищої мети», кидаючи собі клич:

«До світла, до собак!»

І напевне «пробудиться» з часом національним генієм, маючи на це такі блискучі дані, як те, що в голові у нього:

«в черепі... там, де мізок...

Велика ніч...!»

ВЕЛИКЕ САМОЗАПЕРТЯ

«Треба великого самозапертя, щоби в теперішню пору взяти за перо і виступити з порадою, вказівками чи ос­торогою до власного громадянства. Це завваження не в ні перебільшенням, ні перечуленням. Бо хто переживав і пережив такі великі часи, які почалися 1914 роком, цей мусить добути досвід, а надто мав не раз змогу й нагоду виказатися пануванням над нервами та над почування­ми, і його обов’язком є приложити до подій, найбільше жахливих та болючих, вістря того холодного знаряддя, яким є розум» («Діло» * з 21 жовтня 1930).