Unknown

«Нині в полуднє о 12-й годині явилася в президію намісництва депутація українських центральних політич­них, економічних і просвітпих установ і організацій під проводом д-ра Костя Левицького *... Іменем депутації промовив д-р. Кость Левицький, підносячи, що україн­ський нарід в Австрії в нинішній важкій для аветро-угор- ської монархії хвилі вірно і лояльно стоятиме при сідо- главім монарсі, при його родині і при австро-угорській монархії і зложить своє майно і життя в обороні поваги цісаря, династії та австро-угорської монархії».

Що д-р. Кость Левицький не брехав іменем депутації, що український народ вірно і лояльно стоятиме при сі- доглавім монарсі, доказує «Діло» з 31 липня 1914, «підно­сячи», що:

«Вчорашня українська демонстрація за Австрію львів­ських українців випала дуже величаво, без порівняння величавіше, як польська демонстрація з пеяіереднього дня, бо українська демонстрація була щонайменше втроє більша від польської, і в ній брали участь веі наші ви­значніші люди, коли в польській демонстрації були майже самі жиди і уличні паупери, а ні одного визначнішого по­ляка».

Чи д-р. Кость Левицький й інші депутати мали щастя зложити своє майно і життя в обороні поваги цісаря і династії, дозволимо собі сумніватися, та що вони перед­бачували таку можливість в овечок своїх, про те свідчить повна сердечної любові до меншого брата замітка в «Ді­лі» з 8 серпня 1914:

«Найважніший вислід санітарної практики останніх воєн вказує на те, що коли жовнір безпосередньо перед битвою викупається, тоді ранені далеко скоріше вигоюють опісля свої рани... Українці-інтелігенти, покликані тепер до війська, повинні, отже, звернути увагу нашим жовні­рам на потребу якнайбільшої чистоти».

Чи «Діло» почало переводити збірку на бойові лазні, не знаємо, та зате знаємо, що у повній відданості справі оборони поваги династії воно не було відокремлене:

«Коли на стадію в Ходорові заїхав військовий поїзд, що віз наших борців на терен бою, явилось на стації кільканадцять пань і панночок українок. За кілька­надцять мінут був обдарований кожний жовнір... В хвилі, коли поїзд від’їздив, військо піднесло веселе «урра» та дякувало,, підносячи шапки вгору, своїм добродійкам... На сім місці підношу се яко примір до наслідування» («Діло» з 10 серпня 1914).