ОБЕРЕЖНО З МЕРЦЯМИ
Вперше надруковано в газ.
«Czerwony sztandar» від 3 листопада 1946 р.Подається за першодруком у перекладі Ю. М. Скрипченка.
В і
л ю с ь — так іронічно називали в Польщі німецького кайзера Вільгельма II.Веймарська республіка — Німеччина 1919—1933 рр. зі своїм політичним устроєм та конституцією, що була проголошена в липні 1919 р. у Веймарі.
Штюльпнагель Карл-Гейнріх (1886—1944) — німецький генерал. У 1941 р. був на східному фронті, у 1942 —лютому 1944 р. начальник окупаційних військ у Франції, де займався вивченням перспектив і плануванням третьої світової війни. Страчений за участь у змові проти Гітлера.
Вірне Джеме Френсіс (1879 р. народж.) — реакційний державний діяч
США. Як державний секретар США (1945 —січень 1947 рр.) був виразником зовнішньої післявоєнної політики американського уряду. Широко застосовував методи атомної днпло- 760матії, політики 8 позиції силп, проголошував плани світового панування
США.Б е в ін Ернст (1881—1951) — міністр закордонних справ /\пг- лії в 1945—1951 рр., один з організаторів воєнного Північно-атлантичного пакту.
Паризька мирна
ко нф е р єн ці я.— На ній у 1940 р. розглядалпсь проекти мирних договорів між державами антигітлерівської коаліції, з одного боку, та Німеччиною і її сателітами, з другого.Гіммлери і мюллери, кейтелі і канарісп мобілізували своїх «с а у д і в» з «місцева х».-- Організатори таємної поліцейської і військової розвідок користувалися послугами зрадників і відщепенців в окупованих країнах, зокрема німців, які там проживали (фольксдойче). Сауд
Діффенбахія — тропічна рослина із сім’ї отруйних, названа за ім’ям чеського ботаніка Діффенбаха.
...тіні Бріана,
Макдональда, Чемберлена і Дала д ь в імена прем’єр-міністрів Франції і Англії, які здійснювали реакційну політику, спрямовану проти СРСР, потурали німецьким агресорам, що призвело до розв’язання другої світової війни.Носке
Густав (1868—1946) — один з правих лідерів німецької соціал-демократії, соціал-шовініст. У 1919—1920 рр.— військовий міністр. Один з організаторів розправи з революційними робітниками і керівниками Компартії Німеччини К. Лібкнех- том і Р. Люксембург.