Вежа з чорного дерева

Герої оповідань Фаулза живуть у сучасному для нас світі, реагують на його конфлікти, намагаються оцінити явища й процеси, які становлять сутність нашої епохи. Серед них — марксизм і соціалізм, ідеологію яких Фаулз неспроможний прийняти. Показово, проте, що письменник засуджував ліберальне фразерство «рожевого» британського соціалізму («Хмара», «Денієл Мартін»), маркузіанські перекручення марксизму («Бідолашний Коко»). В недавньому інтерв'ю для «Літературної газети» Дж. Фаулз назвав себе соціалістом у тому розумінні, «в якому соціалістом був Шоу». Навряд чи це зізнання можна розцінювати як свідчення стійких політичних переконань, але така самохарактеристика надає нової перспективи спробам визначити місце Джона Фаулза у великій традиції англійського мистецтва — реалізмі. Уроки Дж. Б. Шоу виявляються в орієнтації сучасного письменника на соціально-філософський аналіз, в яскравій афористичності його прози, в програмній для обох письменників вимозі підпорядкувати творчість духовним потребам часу. «Я все гірше ставлюся до людей, які надміру захоплюються стилем і літературною технікою,— писав Дж. Фаулз. — Мені здається, що ми повертаємося до змісту. Стиль — важливе завдання письменника, але це не єдине його завдання. Я не поважаю художника, який, прагнучи довершеності форми, нехтує гуманізмом змісту...» Багата художніми знахідками, проблемна проза Фаулза увібрала найхарактерніші тенденції реалізму сьогоднішнього дня: інтерес до проблеми особистості, посилення соціальної критики того, що загрожує цілісності людини, особливо «чорної вежі» індивідуалізму й відчуження, фальшивих цінностей та ілюзій, і гуманістичну віру у всеперемагаючу силу прекрасного в людині та в мистецтві.

Наталя Жлуктенко