Вибрики Золотого Теляти (СИ)

От Славко Пузик теж був одню стандартною частинкою в цй багатомльйоннй безликй мас дино-неподльного радянсько-рабського росйськомовного народу. Н, Славко, звичайно ж, знав укранську мову, розмовляв нею. Тобто, як знав розмовляв? Та так як дихав, так як пташка спва, так як втер в чи дуб навесн зелен. Славко просто розмовляв так, як розмовляли вс навкруги: як розмовляли його сусди й знайом, як розмовляли батько й мати, дд баба, як розмовляли незлченн поколння його предкв. Але чому вн так розмовляв, Славко не розумв. Головне ж вн не розумв, для чого вн так розмовляв, тобто для чого йому знати, чи вивчати цю свою мову, якою вн чомусь розмовляв з якою народився, як народився з своми власними руками й ногами з свом власним обличчям. Адже, згдно з науковим комунзмом, вс ц нац народи все одно не мають няких перспектив, вс вони все одно вдмруть у всесвтньому масштаб, як вони вже вдмерли, чи майже вдмерли зараз в СРСР у масштаб всесоюзному, а разом з тим у всесоюзному масштаб, чи то вдмерли, чи ще не зовсм вдмерли, але точно стали вже зовсм непотрбними вс мови, окрм одн дино, пролетарськи-об"днавчо, науково-прогресивно, велико могутньо росйсько мови, без знання яко дйсно не було жодно можливост не те що пробитись у житт, а й взагал хоч якось снувати в СРСР.

Та й крм того, що укранська мова була непотрбною, вона була ще й дуже небезпечною. Й хоча в останн роки СРСР за укранську мову вже не розстрлювали, як це було в перш десятилття радянсько влади, коли за не розстрлювали сотнями тисяч, все ж генетична пам"ять про ц розстрли мцно сидла в пдсвдомост кожного укранця, боляче стискаючи уста при кожнй нагод розтулити х з намром випустити укранське слово. Та й голодомором же укранцв карали, хоч не власне тльки за мову, а за все укранське, але й за мову в тому числ. Й жахлива пам"ять про вс ц небачен нколи до того в стор людства тортури кари цлого народу няк не додавала наснаги боротись за рдну мову. Та й в останн роки СРСР за "буржуазний нацоналзм", особливо ж укранський, можна було отримати, як кажуть, по повнй: доля Василя Стуса та нших дисидентв - доказ тому.

Тому зовсм не дивно, що Славко Пузик, як бльшсть його сучасникв, не розумли для чого м ця хня укранська мова, знання яко не те що не давало няких переваг, а навпаки могло стати лише причиною всляких прикростей. Коли ж ти розмовляв росйською мовою, ти вдчував себе не тльки в безпец, ти вдчував себе причетним до того диного, чи то тридиного, що складався з росян, укранцв блорусв, слов"янського народу, котрий, незважаючи на офцйну рвнсть усх народв СРСР, був все таки неофцйно привлейованим народом - це був, так би мовити, неофцйний фундамент всесоюзно дност народв. А оскльки росйська мова укранцям блорусам давалась дуже легко, то тим легше було вливатися в лави цього привлейованого народу: завчив деклька росйських фраз - ти вже не якийсь там недоркуватий "хахол" чи "бульбаш", а повноправна частинка могутнього слов"янського фундаменту всемогутнього радянського народу.

Славко ж ще малюком, щойно навчившись розмовляти, вже тод на рвн сво дитячо пдсвдомост чтко впймав свом метких хапливим розумом Пузика сенс радянсько нацонально-мовно полтики , будучи жовтенятком, вже читав розмовляв росйською мовою як справжнснький росянин: "Цврнька по-московському, як достеменний кацап", - казав про свого маленького нащадка Гервасй одночасно з докором, з похвалою. ця неоднозначнсть ставлення Гервася до росйськомовних успхв свого малого сина проступала завжди, коли вн, чи прямо, чи опосередковано торкався ц дражливо теми: "А ось наше кацапеня з школи швендя", - бува скаже вн з теплотою схвалення, з холодком докору в голос.

Самому ж Славков вс ц неоднозначност були геть байдуж, вн просто чтко знав, що коли ти знаш росйську мову - то маш непереможну зброю в руках, а якщо ж не знаш - то маш гумового кийка в дуп: звсна рч, що Славко вддавав перевагу першому варанту мав твердий намр тримати свою мовну зброю в якнайкращому стан.

4.

все було б добре. Все було б так, як замислив наш юний комсомолець. заповтн мр переважно бльшост випускникв радянських шкл здйснились би втлилися в дол Славка Пузика, котрий став би таки начальником, можливо, навть великим начальником, можливо, й не дуже великим. Але це вже не суттво - великим, чи не дуже великим, але Славко був би все ж начальником, а отже став би одню з щасливих деталей механзму радянсько державно машини купався б у машинному масл рабсько прац переважно бльшост свох спвгромадян, котрим не вдалося вибитися в начальство; або ж Славко став би одним з щасливих вареникв у мисц номенклатури купався б у вершковому масл комунстично пропаганди. Але, як кажуть, не все сталося, як гадалося. Машинне масло рабсько прац перетворилося на псок через даремнсть ц прац, вершкове масло пропаганди прогркло через брехливсть.