Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Так що, видатна селянська метикуватсть, успадкована вд предкв, помножена на полум"яне бажання пробитися в люди, дозволила Славков поглинати грант науки з неймоврною легкстю. в тому, що "золота медаль" по закнченн школи буде у нього в кишен, нхто не сумнвався вже тод, як Славко тльки перейшов до восьмого класу радянсько десятирчки. Не сумнвався в цьому й сам Славко Пузик, як вн не сумнвався в тому, що по закнченн середньо школи обов"язково вступить до якогось з ВУЗв.

Щоправда, в якому саме з нститутв чи унверситетв вн буде навчатися, Славко все няк не мг виршити. Одне вн знав точно, що вищий учбовий заклад, в якому вн навчатиметься буде столичним. Славко мав ршучий намр навчатися тльки в столиц - саме там, якнайближче до верхв номенклатурного раю, небезпдставно вважав вн, можна найефективнше розпочати просування до цих самих верхв. Адже просування щаблями номенклатурно драбини Славко твердо виршив розпочинати вже з перших днв свого майбутнього навчання в столиц: щойно ставши студентом-першокурсником вн обов"язково вдразу ж почне пробиватися до складу комсомольсько елти свого навчального закладу з намром закнчити цей заклад, якщо вже й не повноправним членом комунстично парт, то кандидатом у члени парт точно.

Хоча, могли виникнути деяк непорозумння щодо поняття столиц, адже це могла бути як всесоюзна Москва, так республканський Кив. Звичайно, з найвищого Московського трамплну можливо й найлегше було б заплигувати в найвищ кола державного апарату, але й Кив теж з цього боку не видавався чимось набагато гршим.

Щодо ц неоднозначност тогочасного снування з одного боку, як громадянина Укрансько Радянсько Соцалстично республки, а з ншого боку, як громадянина СРСР, виникало дйсно багато непорозумнь. Це була нби така соб двоповерхова держава, де на першому поверс ти був громадянином якось сво рдно союзно республки, а на другому - громадянином чи то якось ншо, чи т ж само, але вже набагато бльшо, хоча якось незрозумло абстрактно держави СРСР, котру до того ж ще нод називали й Росю, хоча Рося також була одню з союзних республк. Причому другий поверх ц двоповерхово державно будови не вважав свй перший поверх взагал за щось вартсне - республканський рвень для всесоюзного був лише рунтом, на якому й виростало непереборне ракетно-ядерне радянське всемогуття.

Для Украни ж у цй багатоповерховй будов була ще й третя постась: укранц разом з росянами й блорусами входили до радянсько спльноти ще як слов"яни, як в той час в СРСР вважалися чомусь наче б то одним народом. Тобто окремо укранц, росяни й блоруси були окремими народами з окремими республками-державами, а разом - одним, диним, тобто тридиним народом, який уже разом з ншими народами, в яких були сво республки-держави, котрих було ще дванадцять, утворював п"ятнадцятидиний радянський народ. А якщо взяти до уваги, що майже в кожнй з окремих республк були й нш народи, деяк з яких мали ще й свою державнсть, наприклад, в однй лише Рос були десятки народв-неслов"ян, в тому числ й державних, як складали тут, вже без укранцв блорусв, разом з слов"янами-росянами один неоднодесятидиний народ!.. А весь цей незрозумлий конгломерат народв, поднаних незрозумло чим, незрозумло як незрозумло для чого - був багатодесятидиним неподльним радянським народом?..

З точки зору здорового глузду було ясно, що цю всю нсентницю засобами якось нормально логки пояснити просто таки не було жодно можливост. Але радянська державна машина не заморочувала соб голову такими дрбницями: з допомогою безкнечних тотальних вйн, голодоморв, масових репресй, а також росйсько мови й комунстично деолог було з радянських народв зроблено залзобетонний замс на кров, причому вважалося, що чим бльше кров в цьому замс, тим крпкший фундамент радянсько держави. А кров було пролито стльки, що радянськ керманич вже вважали народний конгломерат сво мпер абсолютно однордним, а отже й об"днаним навчно. Кровавий замс мпер виявився й насправд, хоч не вчним, але таким, що скрпив величезну кльксть народв на величезних просторах на довг роки. Хоча з сторичного боку трохи бльше семи десятилть - не так вже й довг роки.