Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Не дивно ж, що Славкового батька Гервася псля цього випадку довго й ретельно псочили в правлнн колгоспу, в сльрад, в партком, в школ, куди його по черз викликали на килим. як муки довелося перетерпти Гервасв, може зрозумти лише, той хто зна, якою страшною незаживаючою раною жаху кривавилася в душ кожно радянсько людини пам"ять про мльйони безневинних жертв голодоморв, вйн репресй, яким комунстичн фюрери пддали безмовних рабв радянсько мпер, аби вбити в хн голови дик марксистсько-леннськ де. Так що, Гервасв, як кажуть, мало не видалось. Псля всх цих пристрасних партйно-деологчних катувань у Гервася додалась на його бднй голов не одна сива волосина.

В свою чергу Славков перепало на горхи вд самого Гервася, котрий, взагал то, був людиною добросердою рдко вдавався у справ виховання свох дтей навть до звичайних ляпасв, але того разу таки вдався аж до такого радикального засобу, як батьквський ремнь.

Але таке остаточне завершення кар"ри комерсанта для Славка було результатом не лише цих буремних подй, але ще й результатом його власних спостережень. Славко бачив, що в радянськй пустоприлавковй, дефцитнй дйсност, коли всяку необхдну дрбницю доводилося дставати з великим труднощами у тих же нелегальних торговцв, спекулянтв, або, як х ще називали, фарцовщикв, - ця пдпльна комерцйна дяльнсть була дуже вигдною й приносила величезн прибутки. Але наскльки ця дяльнсть була вигдною, настльки ж вона була й ризикованою. Адже, безжальна до таких проявв ворожо для радянсько людини буржуазно деолог наживи, державна комунстично-радянська машина не тльки засуджувала спекулянтв на велик термни вдсидки за ратами, а ще конфсковувала все хн майно. Принаймн таке вдбувалося з тими, в кого не було "даху", тобто покровителя серед радянського партйно-державного кервництва. навть наявнсть такого "даху" не завжди рятувала, особливо коли такий покровитель був не досить високопоставленим кервником.

що особливо примтив для себе Славко, сам ц представники радянсько влади, котр були покровителями не тльки для нелегальних спекулянтв, а й для всляких нших законних, напвзаконних зовсм незаконних оборудок мали вд цього великий зиск, - нколи, на вдмну вд рядових виконавцв, до вдповдальност не притягались, завжди виходячи сухими з води. Адже ця радянська партйно-державна бюрократя, або ж номенклатура, мала повну, абсолютну, неподльну владу, бо не мала няко конкуренц, тобто опозиц, адже сама думка про опозицю до кервно комунстично парт розглядалась як кримнальний злочин каралася з усю суворстю. А тому радянська номенклатура не тльки безкарно мала зиск з усх незаконних оборудок, а ще й користувалась цлим рядом, так би мовити, "законних" привлев: особлив номенклатурн магазини, що ломилися вд всякого дефциту, номенклатурн лкарн, санатор все таке нше. Адже вся власнсть радянсько держави вважалася загальнонародною, але розпоряджалися нею тльки начальники, тобто все нажите, придбане, збудоване, створене багатьма поколннями безправних рабв радянсько мпер було повною, абсолютною й беззаперечною власнстю ц радянсько партйно-державно бюрократ.

Може, й без точних полтологчних визначень, але всю цю суть радянсько державно машини Славко зрозумв свом досить метким селянським розумом ще з початкових шкльних класв. що ж дивного в тому, що Славко виршив таки, що найкращим способом найлегшого й найбезпечншого надбання найбльшо клькост вслякого добра було долучення до ц всевладно, недоторканно радянсько номенклатури, або ж просто до начальства, як це називалося в народ: " Якщо в тебе нема родича в обком парт, - думав Славко, - то все, що тоб залишаться - це тльки бажання мати такого родича".

Звичайно, Славко прекрасно бачив розумв те, що влада ця вже досить сильно закостенла за часи свого правлння, стала вже майже спадковою: дти й онуки радянських чиновникв завжди йшли стопами свох батькв, вливаючись у всемогутню управлнську систему радянсько мпер. Проте, щоб не закостенти нанвець, вливання деяко "живо кров" в державний органзм радянська управлнська система не лише дозволяла, але й заохочувала, щоб хоч позрно виявляти сув"язь з народом, та й щоб мати хоч деякий приплив ефективних "мозкв" до апарату управлння, бо ж дти й онуки високопоставлених кервникв йшли до цього апарату лише задля безперешкодного доступу до житниць радянсько батьквщини, й вд цього апарат управлння лише безмрно розбухав, як на држджах. Одню з краплинок тако "живо кров" виршив стати Славко.