Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Але цього разу зла доля, не маючи няко можливост спаскудити славне м"я Славка, доскпалась до його прзвища. Так, наприклад, деяк з Славкових однокласникв перенакшували його прзвище, замнюючи в першому склад слова Пузик лтеру "у" на лтеру "и": "Дивись, дивись, Пизик пшов", - кричали вони на перервах навздогн нашому новоявленому Павлику Морозову. Були й нш, котр у другому склад вже спотвореного прзвища Пизик мж лтерою "з" лтерою "и" вставляли ще й лтеру "д", псля чого взагал виходило щось зовсм нецензурне, що вже не кричали на перервах, а вживали лише промж себе. А бували й так, котр в другому склад уже цього останнього нанвець переспотвореного нецензурнолайливого прзвища з лтерою "д" псля ц само лтери "д" ще й замнювали лтеру "и" на лтеру "ю"... Одне слово, зла доля повною мрою помстилася за неможливсть спаплюжити м"я славного комсомольця Славка, перековеркавши його прзвище так, що це перевершило навть м"я Славкового пращура Запердона.

Та Славков до цих знущань неприхильно дол було байдуже. Як ус Славков дореволюцйн предки-Пузики гордо терпли сво чудернацьк мена заради вищо справедливост на догоду свом черевам, так Славко терпв заради майбутнього добра, яке мало посипатися на нього з рогу всесоюзного достатку. Славкова дорога була врною надйною, дорога ця вела не просто, як у предкв-Пузикв, до пдтримання свого черева у належному стан - дорога ця врешт повинна була привести до квартир, дач, автомоблв, як повинн були стати вже в недалекому майбутньому його, Славковою власнстю, якою вн марив одинокими вечорами, адже дружити з цим "Пиз*юком" нхто не хотв. Але няк друз Славков не були потрбн - вн н за що б не промняв на друзв сво солодк мр про те незлченне всенародне радянське добро, до якого вн прагнув усма фбрами сво полум"яно комсомольсько душ. Славков здавалося, що горизонт, за яким здйсняться вс його мр, ставав усе ближче, ближче й ближче...

Але горизонт, на жаль, нколи не може наблизитися, горизонт, насправд, ма таку властивсть, що якою мрою ти до нього не наближався б - такою ж мрою вн завжди вд тебе вддаляться.

3.

Як вже зазначалося, необхднсть отримати вищу освту задля досягнення омряних радянсько-номенклатурних висот аж няк не видавалась для Славка Пузика хоч якимось там ускладненням. справа зовсм не в тому, що Славко, будучи старшокласником, досяг вже досить вражаючих висот рарх шкльно комсомольсько органзац, що давало вже в його руки важел впливу, досить вагом, щоб "переконати" педагогчний колектив школи в його непересчних наукових здбностях. Зовсм н. Славко й насправд був дуже здбним учнем. Як, власне вс Пузики, треба вддати м належне, завжди були напрочуд метикуватими, що й дало м можливсть зберегти сво знаменит черевця недоторканними впродовж усх непересчних сторичних колотнеч, яких на х долю випало чимало.

Так, наприклад, батько Пузика Гервасй був не останнм серед колгоспних нтелектуалв. Можна навть сказати, Гервасй мав флософський склад розуму, що дозволяло йому напрочуд глибоко осмислювати перипет, на перший погляд, здавалося, такого пересчного селянського життя. Так, наприклад, коли Гервасй з раннього ранку виконуючи свою тяжку селянську працю в пол, робив перепочинок на обд, який йому приносив у поле котрийсь з домочадцв, то Славкв батько не просто наминав принесену йому жу, повнстю поринувши в цей процес, як належало б простому селянину, вн серйозно розмрковував над фундаментальними проблемами людського буття, роблячи глибокодумн висновки.

От, наприклад, думав Гервасй, вдкушуючи черговий шмат сала, що дуже вже воно якось так недоладно складаться з основоположними пдвалинами людського буття: от доводиться оце трич на день перериватися на жу, а скльки оце за цей, витрачений на жу, час можна було б ще зорати поля, чи накосити сна, чи ще щось... Н, думалося Гервасв, не досконалий вн, цей наш свт, ой, який недосконалий: от якби Бог, чи отой хнй Комунзм, чи природа, чи хто там насправд головний зробив так, щоб сти треба було не трич на день, а лише один раз на день, а ще краще один раз на тиждень - скльки б вивльнилося часу, наскльки б можна було бльше зорати поля, накосити сна, чи ще щось!..

Але, продовжував тод дал сво роздуми Гервасй, якби треба було сти всього лише один раз на тиждень, то на якого ж бса тод так багато працювати; якби на тиждень людин вистачало одного буханця хлба, то можна було б зорати пару соток земл накосити пару копиць сна, щоб забезпечити себе на цлий рк - чим би тод займатись весь цей рк?.. Отак найпосутнш парадокси буття видобував Гервасй з надр свого, здавалося, пересчного селянського розуму. А, власне, з роздумв отаких от, на перший погляд простих непомтних, селянських мудрецв народжувалися перлини народно мудрост, так як, наприклад, ось ця, яка хоч не вдповда лтературним нормам н з етичного, н з лексичного боку, все ж прямо перегукуться з вищенаведеними роздумами Гервася: "якби не рот та не гузно - то й робити не нужно".