Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Щодо дивних же й вельми неблагозвучних мен у представникв славного роду Пузикв, то ця досить невтшна прикрсть посла х теж, як це не дивно, знову ж таки завдяки х огрядненьким черевцям. Вся справа в тм, що мена в т далек, майже легендарн, часи, коли рд Пузикв розростався на безмежних просторах тод ще царсько Рос, новонародженим давали мена священики приходв дино правильно тод росйсько православно церкви, тобто попи, або ж батюшки. А черевця в тих батюшок, як належало м за х статусом, були значно, значно солдншими навть за дуже огрядн черевця Пузикв, а нод ц попвськ черева досягали таких неймоврних об"мв, що виглядом свом не залишали н в кого жодного сумнву у вковчнй незрушност великодержавних основ самодержавства, народност православ"я. А тому й називалися ц попвськ черева не просто животами, чи там пузами, як у якихось Пузикв, а поважно, навть сакрально наркалися утробами, навть Утробами!

щоб пдтримувати ц утроби у вдповдному до х статусу стан, треба було, звсно, якнайчастше наповнювати х достатньою клькстю харчового довольства, постачання якого якраз було священним обов"язком простих селян, таких, як т ж сам Пузики. Але ж в самих Пузикв черева були, хоч не такого великодержавного калбру, як у попв, але теж черевами нвроку, потребували ц селянськ животи теж немало харчу, а якщо взяти до уваги, що харч цей Пузикам доводилося добувати, на вдмну вд попв, у пот чола тяжкою селянською працею, то вдривали Пузики цей политий потом кусень хлба вд свого власного рота, щоб напхати ним бездонн попвськ утроби, ясна рч, з дуже, дуже великою неохотою. Та й, що там грха тати, були Пузики таки прижимистими й скупуватими, та просто таки жадбними скнарами були Пузики.

Одне слово, конфлкт виявився очевидним, неминучим нездоланним. Особливо ж гостроти ця суперечнсть набувала пд час усляких дйств, як то похорони, внчання, входини й тому подбн под, як вимагали не тльки присутност на них батюшки, але й офцйного ним освячення тако под, що в свою чергу повинне було бути оплаченим, тобто винагородженим. До найсильншого ж драматизму, що пдймався навть аж до трагчного звучання знаменитого шекспрвського "бути, чи не бути", цей конфлкт доходив у мить появи на свт нового Пузика, адже народження тягло за собою хрестини, наслдком чого була поява мен у новонародженого. тут вже без батюшки не можна було обйтись няким чином. тут вже була, як кажуть, найпрямша залежнсть: чим бльший, дорожчий, смачнший могорич отримував батюшка на хрестини - тим благозвучнше м"я отримував хрещеник. Тобто, чим бльший шмат вдривав би пд час хрестин котрийсь з Пузикв вд свого власного черева на догоду попвськй утроб, тим благозвучнше м"я отримував би нащадок цього Пузика - навпаки. Здебльшого ж завжди вдбувалось оте саме "навпаки": чим скупший шмат на хрестинах дставався батюшц, тим дивнше й непристойнше м"я отримував новохрещений Пузик.

А до того ж ще й ота просто таки неймоврна плодовитсть Пузикв - то якщо б на догоду каверзному бажанню дати черговому новонародженому Пузику якесь панське м"я, кожного разу Пузик-батько вдривав би вд власних потреб вдповдний шмат добробуту вс см", так вд знаменитих черев роду Пузикв не залишилось би й слду вже через деклька поколнь. чим би тод вони виправдовували сво власне прзвище? Дуже дивно було б побачити отакого соб якогось худющого дядька з прзвищем Пузик. Але Пузики, ясна рч, нколи не ущемляли сво власн черева на догоду, хоч важлившим з державного погляду, але все ж чужим попвським утробам, а тому й надал Пузики гордо носили сво незмнн родов черева разом з прзвищем, хоча й доводилося м за це розплачуватися тими, не зовсм гарними, а здебльшого зовсм негарними менами, якими х наркали невдоволен батюшки. Звичайно, знаходилися серед односельцв так, що були не проти зайвий раз уколоти гостреньким кпином котрогось з Пузикв з приводу його незвичного йменнячка, але Пузики з цього приводу лише поблажливо посмхалися у вдповдь, вдоволено погладжуючи сво тлустеньк животики - мовляв, балакайте, балакайте, а жирок у наших черевцях зав'язуться. Та врешт, н орати, н сяти, н збирати урожай Пузикам аж няк не заважали хн мена, якими б незвичайними вони комусь не здавались.

От, наприклад, хоч би взяти одне з незлченних вдгалужень плодовитого роду Пузикв, оце саме вдгалуження предкв Славка Пузика. Коли у Славкового пращура, того самого Запердонового батька, м"я якого ми вже домовились не згадувати через його явну нецензурнсть згдно до сучасно лексиколог, народився черговий нащадок чоловчо стат постала потреба його охрестити, то постала, звсно, й потреба нести за це батюшц подарунок. вже з самого вечора напередодн хрестин свого нащадка пращур Славка Пузика почав готувати цей самий подарунок батюшц.