Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Батьквський погляд найстаршого з Пузикв, як завжди в таких випадках, був нищвним, можна навть сказати спопеляючим, але жодного слова, як завжди, промовлено не було. Пд спопеляючим поглядом батька тягарем нависло гнтючо тиш вс покаянно схилили голови в щирому усвдомленн вс глибини сво провини, в такому ж щирому усвдомленн, що перед наступними хрестинами вся ця сторя точнснько повториться, вд чого каяття було ще щиршим глибшим.

Проввши таким чином безмовну, але вд цього нтрохи не менш зрозумлу, повторювану з року в рк, проповдь, Пузик-батько, скориставшись схиленими головами домочадцв настановою народно мудрост - а саме: "згорла хата - гори й сарай" - непомтно для всх взяв капшучок з гршми, призначеними на пожертву, вдвернувся й тихенько переправив монети з цього капшучка до себе в кишеню, залишивши Богов дв монетки. Вн би залишив одну, але одна не могла б дзвенти, тобто, що одна, що н одно не видавало б жодного звуку - це на мить наштовхнуло на думку не залишити жодно монети, але ця святотатна думка була вдразу ж вдкинута, в капшучку було таки залишено дв монетки для дзвону, який би потшив вухо батюшки, а отже й самого Бога, принаймн на час, допоки монети не будуть висипан з капшука.

Псля всх цих, повторюваних з року в рк перед кожними хрестинами, ритуальних дйств, процеся Пузикв, очолювана батьком, рушила до храму Божого. Але мсце очльника процес старший Пузик почав скоро втрачати, опинившись невдовз в самому кнц колони, а потм зовсм вдстав. Пояснивши сво д нагальною необхднстю справити малу фзологчну потребу, Пузик-батько сховався за найближчим кущем, де, почасти пд дю усвдомлення недовершеност здйсненого вноч акту встановлення соцально справедливост, почасти пд дю народно мудрост - "згорла хата - гори й сарай" - вн швиденько вихопив з кошика пляшку, вихилив одним ковтком залишки горлки, справедливо розсудивши, що свом недоречним жалбним плюскотом в сутн храму ц залишки лише видаватимуть неповноту пляшки. Потм вн надкусив залишене вд курки, уже надкушене куряче стегенце й, поднуючи корисне з примним, доки справляв малу фзологчну потребу, скоренько пережував ковтнув курятину втерся рукавом, аби не залишилося натякв на стинн мотиви його поведнки.

Наздогнавши свою родину, сповнений гдност, в святковому настро батько знову очолив процесю, яка все наближалась наближалась до храму Божого. А треба сказати, що мсцевий батюшка Онуфрй, ще напередодн, тльки-но почувши про народження чергового Пузика, був опанований рзномантними, переважно не вельми позитивними й оптимстичними почуттями з приводу наступних хрестин новонародженого Пузика, адже це були вже не перш, далеко не перш хрестини Пузикв, як цьому батюшц доводилося проводити.

Таким чином, не було дивним, що прихд процес Пузикв для хрестин свого новоявленого члена роду не викликав у мсцевого батюшки такого вже святкового пднесення. Не було дивним те, що сам обряд хрестин отець Онуфрй розпочав навть не заглянувши до кошика, який був поставлений Пузиком-батьком, аби не доводити й так зпсований настрй до стану повно невдповдност до священного обряду. Але перед тим, як проголосити м"я новохрещеного, отець Онуфрй все ж вдкинув з кошика рушник уважно подивився на вмст кошика, при чому, чим довше вн придивлявся до цього вмсту, тим наочнше було видно, як скам"янле обличчя батюшки мниться всма кольорами райдуги, але зовсм не тому, що настрй його був райдужним.

- За-пер-дон, - псля довго паузи, витрачено на вивчення вмсту кошика пов"язаний з цим вибр мен новонародженому, задумано примружившись, промовив нарешт батюшка. - Запердон, - повторив вн, скрипнувши зубами.

- Сарпедон? - почувся тихенький голос Пузика-батька у навислй псля слв батюшки мертвй тиш храму. - Сарпедон? - ще тихше й безнадйнше перепитав вн, кидаючи на батюшку благальний погляд.

- За-пер-до-о-он! - повернувшись до Пузика-старшого, вибухнув у вдповдь батюшка криком, який фатальним громом пролунав пд куполом храму. - За-пер-до-о-он! - ще раз повльно повторив вн по складах, наближаючись до Пузика-батька й роблячи по одному кроку на кожен склад слова. - Запердон. - вже тихше й спокйнше, але вд цього лише бльш зловще промовив вн над самим вухом старшого Пузика, котрому належало бути найщаслившим з людей, але його безнадйно схилен голова й плеч й розпачливо опущен руки доводили цлком протилежн почуття.

Отак з"явився на свт отримав сво оригнальне м"я Запердон, майбутнй батько Насерпуда. приблизно така ж сама сторя повторювалася в род Пузикв впродовж усього того часу, допоки московська православна церква, будучи найнадйншою опорою росйського самодержавства, повною мрою користувалася свом статусом - в цей час народився ще й дд нашого Славка, дд, м"я якого ми й не приводимо якраз тому, що народився вн в т достославн самодержавн часи.